Візити можуть завдавати Тобі багато клопоту, але все ж можуть приносити й задоволення, чи не так? Кожному своє, Ти приймаєш гостей, я – примар.
Я отримую достатньо привітань, але, певно, не так багато, як Ти. Перші я відкривав, пізніші – вже ні. Вкладену листівку я відправляю для Твоєї тітки, вона від чоловіка, якого, як вона стверджує, знає.
Отже, Ти приїжджаєш у п’ятницю; це вже точно. Якщо Ти хочеш подивитися квартиру, то це крайній термін. Квартира дуже гарна; якщо під час огляду буде така ж гарна погода, як зараз, тоді Ти її обереш, в іншому разі Ти сумніватимешся. Вона розташована досить далеко, серед природи, простора, в ній три кімнати, два балкони, одна тераса, за тисячу двісті крон, це чимала сума, власне, більша, ніж ми можемо платити. Я говорю так, ніби маю уявлення про те, скільки ми можемо платити.
Чи не хотіла б Ти на один день поїхати в Ґмюнд[19]? Я б із задоволенням.
Надішли мені адресу своєї сестри Ельзи! Твоїй матері сподобався мій лист? Чи Ти отримала «Жіночий шинок»[20] [Брода] і Верфеля[21]?
29 квітня 1914 року, Прага
До Феліції Бауер
Ти неправильно зрозуміла мене, Ф. Те, що Ти мені пишеш про свого знайомого з Бреслау, взагалі мене не турбує; як його звати, чи він одружений, це мене взагалі не турбує; та й він сам мене взагалі не турбує.
Про Твого брата, здається, Ти отримала непогану вістку. Це мене тішить заради нашого ж добра.
Я очікував, що Ти вже скажеш мені точний день свого приїзду. Якщо Ти не приїдеш у п’ятницю, квартиру, вважай, втрачено. Винаймати квартиру без Тебе – я не хочу брати на себе таку відповідальність, адже те, що Тобі подобалося в квартирі, мало б врівноважити недоліки, які виявилися б у тому, що квартира розташована доволі далеко від центру, що Ти б жила поміж галасливих чехів й таке інше. Отож спробуй приїхати. Завтра я дивитимуся ще інші квартири в іншому районі, можливо, зручнішому, аби Ти потім без зайвих зусиль могла б обрати найкращий варіант. Вчора я оглядав трикімнатну квартиру, яка коштує лише сімсот крон, у центрі міста, одразу за музеєм, який зверху завершує Венцельплац[22]. Це квартира з тих, у яких іноді живеш у кошмарних снах. Вже на сходах починається боротьба з різними запахами, потрібно пройти через темну кухню, по кутках плаче купа дітей, заґратоване вікно поблискує склом і свинцем, у своїх дірах чекають ночі таргани. Життя в таких квартирах можна зрозуміти хіба лише як дію прокльону. Тут не працюють, працюють деінде, тут не грішать, грішать деінде, тут лише існують, і то ледве. Нам слід було б оглядати не лише бажані квартири, нам слід було б якось оглянути разом і таку квартиру, Феліціє.
Ф.19 травня 1914 року, Прага
До Феліції Бауер
Погода тут теж дуже гарна, на жаль, цим не дуже користуюся, я не в лісі, як це, власне, мало б бути, але користуюся погодою знову ж таки не так погано, адже дорогоцінного недільного вечора домовляюся в кімнаті з тіткою Емілі про умеблювання. Якби це прискорило умеблювання і наблизило б нагоду його застосувати, тоді цей недільний вечір був би дуже дорогоцінним, але це не так.
Ця погода також показує недоліки нашої квартири, які я, однак, вже остаточно прийняв, особливо чітко усвідомив, а необхідність переїзду наступного літа є майже неминучою. Взимку вона може бути цілком хорошою: розташована між будинками, ізольована, тепла, та все ж має достатньо сонця і повітря. Але в інші пори року там трохи сумно, немає зелені перед вікном, лише доволі галаслива, доволі глуха вулиця, крім того, квартира розташована в тій частині вулиці, де вона переходить у площу, іноді видно пожильців, які мешкають навпроти і які теж нас бачать. Тому принаймні для двох кімнат з видом на вулицю будуть необхідні меблі, які в іншому випадку не були б потрібні. Які саме? (Це вправа на кмітливість).
Я замовлю плани, навіть якщо моя остання схема була цілком вірогідною. Ти не маєш лише брати до уваги зовнішню форму, вивчати її й призвичаюватися до неї. Спробуй ще погуляти намальованими кімнатами, визирнути з вікна і т. д. – і Ти матимеш цілком точне уявлення про квартиру. Однак уявлення було б точнішим, якби Ти відвідала Прагу, аби на власні очі побачити квартиру. Я не скажу ні слова про стан свого пальця. Ти маєш здогадатися про нього з мого почерку. Проте я вже зміг написати Твоїй матері – безглуздо, що я це так довго відтягував.
Питання довіри (довіри як до Твоїх, так і до моїх рідних): я із задоволенням відправив би Оттлу, яка нічого не знає про мій план, про нього не знає і ніхто інший, у Берлін раніше, десь вже в неділю. Вона ж має отримати задоволення від подорожі; але якщо вона поїде лише в четвер і від’їде найпізніше в понеділок, причім увесь червень, цілими днями муситиме заступати батьків у сімейній справі, то це буде зовсім мізерне задоволення. (Крім того, тоді вона не зможе більше приїхати на весілля.) Чи було б можливо це якось здійснити, чи знайшовся б насамперед якийсь вільний від роботи такого ж віку родич чи знайомий, який мав би для неї кілька вільних годин на день або давав би їй настанови, як вона могла б одна проводити день приємно і з користю? Проживання в готелі й все інше не викликало б особливих труднощів. Вимоги, які б вона висунула до своєї самостійності, були б не такі вже й великі й цілком розумні. Отже, справи виглядають так, що Ти можеш висловлюватися про це цілком вільно, що полегшує справу, оскільки, якби Ти побачила забагато труднощів, невиконання цього плану не розчарувало б нікого (окрім мене, і то – першої миті), оскільки ніхто про нього не знає. У будь-якому разі дай відповідь якнайскорше.
Палкі вітання
ФранцЯкщо Ти вважаєш справу здійсненною, тоді надішли термінового листа, оскільки тут у четвер вихідний день.
[На лівих берегах першої сторінки] Про «Berliner Zeitung»[23] Ти забула.
22 травня 1914 року, Прага
До Феліції Бауер
Я зв’язую себе обіцянкою: я хочу надіслати Тобі цього листа завтра, і байдуже, що буде написано в листі, який я отримаю завтра від Тебе. Якщо ж я не отримаю ніякого листа, тоді не надішлю й цього.
Те, що я хочу сказати, можливо, спричинено, але хоч би там що – не викликано ні Твоїм мовчанням щодо подорожі моєї сестри, ні, врешті-решт, деякими словами у Твоїх останніх листах. Зокрема, подорож моєї сестри є дрібницею, яку з Твого боку можна було б чудово вирішити простим, але рішучим «ні». Насамперед те, що я хочу сказати, є настільки незалежним від цього всього, оскільки має для нас глибше значення.
Коли сиджу за своїм письмовим столом, я, звичайно, більш незалежний від Тебе, ніж коли я поруч з Тобою. Те, що я тут кажу, сказано не набагато вільніше, не набагато правдивіше, але принаймні це має таке ж саме значення, як і те, що я кажу в тому стані залежності. Правдою є і те, і інше, правдою настільки, наскільки це в моїх силах. Якщо Тобі це цікаво, а Тобі має бути цікаво – мати чітке уявлення про мої думки, що стосуються Тебе, у моєму незалежному стані, тоді Ти, наскільки я пам’ятаю, найкраще отримаєш цю ясність з листа, який я написав Тобі безпосередньо після моєї передостанньої подорожі до Берліна. Можливо, Ти його маєш і знайдеш його. Я не хочу повторювати, що там було написано, та й не можу цього зробити. У будь-якому разі сказане там дає останню для продовження наших стосунків підставу, яку визнає кожен з нас.
Я знаю, ця підстава не дуже міцна, принаймні не повністю визнана Тобою, це й бентежить мене. Ми можемо зараз міцно триматися за руки, але, мабуть, земля під нами не є міцною і постійно, усупереч усьому, рухається. Чи здатне міцне тримання за руки врівноважити це – цього я поки не знаю. У будь-якому разі за мною діло не стане.
24 травня 1914 року, Прага
До Феліції Бауер
Моя люба Феліціє, я дотримуюся обіцянки, яку дав собі, і попри Твого останнього листа вкладаю також і обіцяний лист. І це правильно, адже якщо він і з’явився з миттєвої причини, то аж ніяк не має зникнути з нею, а надто, якщо причина повністю не зникла. У ньому немає жодного слова, якого я б соромився, і жодного речення, яке, власне кажучи, містило б щось інше, ніж турботу про Тебе.