– Ти їдеш не в той бік, – зачинив вікно і пішов.
– Така маленька дитина, – сказав джентльмен, що сидів навпроти (він був одягнений у білий папір), – має знати, куди вона рухається, навіть якщо не знає власного імені!
Цап, що сидів поруч із джентльменом у білому, прикрив очі й гучно сказав:
– Вона має знати, як пройти до каси, навіть якщо не знає абетки!
Поруч із Цапом сидів Жук (пасажири цього вагона виглядали доволі дивним товариством), і він продовжив, так ніби вони за певним правилом мали говорити по черзі:
– Доведеться відправити її назад як багаж!
Аліса не бачила, хто сидів за Жуком, але наступним хтось застуджено просичав:
– Поміняти локомотиви… – І був змушений замовкнути.
«Трохи скидалося на сича», – подумала Аліса.
І дуже тихенький голосочок сказав їй просто у вухо:
– Ти могла б зробити з цього жарт… знаєш, щось таке про «сича» і «просичав».
Затим м’який голос вдалині промовив:
Notes
1
В Англії шахова фігура, яку ми звемо конем, називається лицарем. – Тут і далі – прим. перекладача.