Языкознание 23 стр.

Олександр Кониський Хроніка Написав в 1873 році О Яковенко ЧАСТЬ ПЕРША I Одного весняного дня 186… року, так як о півдні, на східцях університетського рундука, у городі Н сидів, вельми замислившись, молодий парубок Уставивши лікті у коліна й підперши щоки долонями, дивився він, через університетский

Михайло Коцюбинський Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по свіжій ріллі, йшов за плугом парубок Семен Ворон Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, поспішались з гори в долину на спочинок, бо Семен нині трохи припізнився, доорюючи панський лан Справді, було нерано Осіннє сонце

Микола Хвильовий Народилась Варя на Слобожанщині, в повітовому містечку Богодухові, 1900 року, здається Мати її, Ярина Федорівна, належала до того класичного типу українських бублешниць, що їх, мабуть, ще ніхто в світі не перекричав Батько Варин, Трохим Климентович, був, навпаки, тихенький п'яничка

Михайло Коцюбинський – Савка! Де мій одеколон? Аркадій Петрович Малина вихиливсь у вікно і сердито кричав у спину свому лакею, що помагав випрягать з фаетона спітнілі коні Стояв упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях, і нетерпляче стежив, як біг Савка через подвір'я в своїй синій з галунами

Ольга Кобилянська Буковинські Карпати Гора біля гори стоять разом в німій величі, одягнені в смерекові ліси Різно сформовані, вганяються під небеса, стоять так нерухомо тисячі літ; кепкують собі з кожної зміни, що перед їх очима відбувається, розкошують у власній красі, свідомі своєї довічної тривко

Михайло Коцюбинський I Настав святий вечiр В Якимовiй хатi кипiла робота В печi трiщав вогонь та сичав борщ Олена, мати Василькова, крутила голубцi на вечерю Василько сидiв долi та м'яв мак до кутi Васильковi було лiт дванадцять Вiн був найстарший у сiм'ї Василько м'яв мак i все поглядав то на двох

Борис Грінченко Я їхав залізницею, третім класом і, як звичайно, у вагоні з написом: « Для некурящих» Ох, цей напис! Раз у раз доводиться воюватися з подорожніми, щоб вони справді не курили, – це знає кожен, кому траплялося сідати до таких вагонів, сподіваючися заховатися в них од огидної отрути дим

Борис Грінченко І Давно се діялось, років 700 тому В усій землі нашій тоді не такі порядки були Менше людей було, менше сіл і городів Та хоч і не багато городів було, але ж усі села й землі до сих городів тягли І до якого города належали ті землі й села, той город ними володав і порядок там давав У

Борис Грінченко Панько останній ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх, – тоді б у

Іван Карпенко Карий Драма в 5 діях ДІЄ ВІ ОСОБИ: Іван – старий чоловік, москаль Софія – його дочка, молода дівчина Ганна – удова Гнат – її син, парубок Варка – дівчина Параска – дівчина Дівчата 1, 2, 3 Омелько, Дем'ян, Степан – парубки Явдоха – хазяйка на вечорницях Старсти 1 і 2 Парубки, дівчата і

Михайло Коцюбинський Як опинився Абібула сьогодні вранці на кладовищі, він і сам не міг би сказати Завжди в ті дні, які кінчались великим благанням Аллаха, молодий дервіш був сам не свій Його тіло наче втрачало вагу і злегка тремтіло, душа ставала прозорою, мов вода річки, на дні якої бачиш каміння,

Микола Хвильовий І На кватирі Валентина Бродського, репортера провінціальної газети, з раннього рання готувалися до прийому надзвичайного гостя Власне, «товариш із центру» мусів обідати в редактора, але редактор, Іван Сірко, ніяк не міг його прийняти: поперше, жив Сірко в надто маленькій кімнаті (в

Іван Карпенко Карий Драма в 5 діях ДІЄ ВІ ЛЮДИ: Василь Микитович Цокуль – 45 літ, багатий хазяїн Робітники його: Мелашка – молодиця, Дід – мірошник, Панас – парубок Маруся – дівчина Пилип – молодий москаль, гусарин Аблакат Борох – шинкар Рухля – його жінка Янкель – їх син, літ 15 Харитина – сирота,

Михайло Коцюбинський Етюд Я щільно причинив двері од свого кабінету Я не можу… я рішуче не можу чути того здушеного, з присвистом віддиху, що, здається, сповняв собою весь дім Там, у жінчиній спальні, вмирає моя дитина Я ходжу по свому кабінету, ходжу вже третю безсонну ніч, чуткий, як настроєна арф

Емма Андієвська Сонети Могутнє – духа – пророста – зерно Із циклу « Відозви» Обрушуються – й обрис інший – барви Ротата – дійсність – вівців – до обори Незнані – риси – проступають – в збірнім, Готуючися – до звитяг – і збурень Й найпроминальніше – могоричі Із неба – душі – розтина – смичок Гадючник

Микола Хвильовий Дядя Варфоломій прийшов на далеку закутну станцію в ортечека (там був знайомий, теж далекий, але він робив посадку поза чергою) й чекав на потяг На станції було порожньо, майже нікого: двітри фігури в постолах, і було прокисло В залі першоїдругої класи буфет: двітри сосиски, тричоти

Іван Карпенко Карий Драма в 5 діях ДІЄ ВІ ЛЮДЕ Михайло Михайлович – волосний старшина Омельян Григорович – писар Сидір – збірщик, прибічник старшини Петро Семен Дід односельчанен Микола Павло 1й чоловік 2й чоловік 3й чоловік 4й чоловік Опанас – бурлака Олекса – молодий парубок, його племенник Галя –

Микола Хвильовий Передмова до розділу « Дві сили» Минуло вже кілька місяців із того часу, як з’явилася надзвичайно сумна стаття ображеної « Просвіти» Ця талановита елегія несподівано для самої себе відіграла, так би мовити, світову роль: її охрестили зовсім інтернаціональним ім’ям, саме тим, що його

Ольга Кобилянська I Я родилася 29го падолиста… Старі люди і сонники кажуть, що цей день – день недолі Може Однак мені не хочеться в те вірити Я рада би приглянутися кождій речі до дна, я бажала би про все ясно думати, на все ясно дивитися, – адже кожда проява має свої причини й наслідки, все підляга

Михайло Коцюбинський Присвячую Кононiвським полям Дiйовi особи: Моя утома Ниви у червнi Сонце Три бiлих вiвчарки Зозуля Жайворонки Залiзна рука города Людське горе Лишилось тiльки ще спакуватись… Се було одно з тих незчисленних «треба», якi мене так утомили i не давали спати Дарма, чи те «треба» мал