Коцюбинский Михаил Михайлович читать онлайн

Карпо Петрович Зайчик, околодочний надзиратель, вернувся нарешті з служби додому Фути! Нути! Він був голоден і злий Скрипів чобітьми, гримав дверима Базарні лайки і гармидер участка ще клекотіли у ньому, сердито вор

Я слухаю співи, яких ніхто не чує: то співає моя душа. Завжди і всюди чую її любимий приспів:І ніщо не заглушить — я се знаю,— ніщо не заглушить тихого співу: крізь стогін хуги, крізь сміх весни, крізь регіт грому і плюскіт

Михайло Коцюбинський Коні не винні Повість, оповідання На віру ПовістьІ Гнат сидів у корчмі за столом, підперши голову рукою На столі перед ним стояла пляшка з двоматрьома чарками недопитої мутної сивухи Невелика чарка

— Ні, спасибі, я наївся, — тихо відповів мош Діма, піднімаючи з долівки перекинутого глечика. Молодиця заметушилась: позбирала посуду, внесла до хати решту мамалиги, витерла триногий мас та поставила його боком під стін

ПОВІ СТЬIГнат сидів у корчмі за столом, підперши голову рукою На столі перед ним стояла пляшка з двоматрьома чарками недопитої мутної сивухи Невелика чарка з грубого зеленого скла лежала перекинута коло жидівського к

Щодня було те саме Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужне приймали все до нудоти знайоме Пливли перед ними і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче пот

Лялечка. Етюд Triste comme un beau jour Pour un coeur sans espoir. [1] F Соррeе[2] Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію У земської вчительки Раїси Левицької, що їхала на возі, по

З одинокої на ціле татарське село кав’ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега В одчинені вікна й двері на довгу, з колонками, веранду так і перлась ясна блакить моря, в нескінченність продовжена блакитним

Дe б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточала його атмосфера, густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів, наче їх зовсім не було на світі Атмосфера гаряча, тривожна, вся — небезпека і боротьба, вічний упад і підо

Емене сиділа долі на розпеченій землі свого подвір’я Сьогодні Байрам, свято, мати пішла у хату переспати спеку, а батько, старий хаджі Бекір Меметоглу, як і всі правовірні, удруге вже подавсь до мечету. Навколо тиша Лиш

Вони вже повечеряли — пані Антоніна і вчитель її дочки Іван Піддубний. Він встав з канапи, одсунув злегка круглий стіл з останками вечері, а вона подала йому для поцілунку руку І він почав цілувати її не з того боку, де з

Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище Морда За все: за грубу пику, на якій не хотіло рости волосся, за маленькі жорстокі очі, що завжди дивились кудись поза людину, хоч все помічали, за його вда

В пе­чi па­лав во­гонь i чер­во­ним язи­ком ли­зав че­люс­тi В ма­ленькiй ха­тi бу­ло по­но­чi, по кут­ках сто­яли дi­ди На пос­те­лi ле­жа­ла сла­ба жiн­ка й стог­на­ла Се Ха­ри­ти­на ма­ти Шiсть тиж­нiв по­ми­ну­ло, як

До цієї збірки видатного українського письменникадемократа М Коцюбинського увійшли найкращі твори для дітей Його повісті й оповідання, пройняті палким протестом проти кріпосницької деспотії та самовідданою любов'ю до народу; кликали до боротьби,

ЧАСТИНА ПЕРША Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лускотом посипались тиньк і цегла Хоч сахарня, давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум, немов гомін машин і

« Тіні забутих предків» — повість Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині В творі розповідається про кохання Івана і Марічки, українських Ромео і Джульєтти Яскраво передано побут і життя гуцулів На початку твору