Кобылянская Ольга Юлиановна читать онлайн

Ольга Кобилянська Новела з народного життя Чому саме Зоя Вергер була, як сама говорила, хрещена на «польське», себто на латинське, в чисто українськім православнім, а почасти й

Своєму батькові Юліанові Я Кобилянськомупосвячує авторка I« Еs Ііеgt um uns herumgar mancher Abgrund, den das Schicksal grub, doch hier inunserem Herzen ist der tiefste»[1]. Дві години від ріки Серету на Буковині лежить село Д Його рівні поля пригадували б степ, якби н

Ольга Кобилянська Новела« Магура» називалася тота гора, під котрою стояла її хата. І була обросла від стіп до шпилю густо смереками Велика сила її зелені, що чинила її похмурою, і її стрімкість зберігали її від відвідин

Ольга Кобилянська ЧЕРЕЗ МОРЕДень із самого поранку ясний. Такий ясний і сонячний, що небо, звичайно в погожі дні синєсинє, відбилося в морі чистою блакиттю І тому море синє, і сріблом мерехтить по верху, і погідне, і бут

Ольга Кобилянська Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять разом в німій величі, одяг­нені в смерекові ліси. Різно сформовані, вганяються під небеса, стоять так нерухомо тисячі літ; кепкують собі з кожної змі­ни, що пе

Присвячено ви­со­ко­по­важній На­талі Коб­ринській. Das Re­ich der Lu­ge ist auf­recht, wie es noch ni­emals ge­ve­sen Die Wahr­he­it selbst wagt sich, nur in gle­is­sen­den Fet­zen ver­mum­mt, aus ih­rem Win­kel her­vor… [1] Пан

Ольга Кобилянська Фрагмент Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широ

Вона мала поверх двадцять років і була висока. Хоч русинка від голови до ніг, було в неї рудаве волосся, що у русинів рідкість, та в чертах бачилась порода, а майже меланхолійний сум, що вибитий на всім, що нагадує оцей нещ

Марією назвали її, як хрестили Була негарна дитина, що вічно чогось забагала, а коли не діставала, чого хотіла, заливалася сльозами. Числила сім років, як опинилась одного разу в великім товаристві Трапилось, що під час

IДітоньки! Ви на мене не зважаєте, а я вас заєдно бачу Я остався межи вами, як одинокий дуб старезний у молодому ліску, і бачу всі його вершки, бачу рухи його в бурі і тонкі звору­шення в погідних хвилях. Кажу: подвійно бачу

У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса

Ольга Кобилянська ЧЕРЕЗ КЛАДКУ Повість I Я всіх знав отих, про котрих буду писати, старших і молодших, жінок і мужчин; ба одна часть їх мешкала навіть в домі моїх родичів, в горах, у невеликім місті К. , саме в роках, як вступив я в державну службу практикуючи і жив враз з родичами З того часу, а ма

Ольга Кобилянська ЖЕБРАЧКА Сонячне тепле передполудне в червні Вікно моєї артистично урядженої кімнати стояло ши­роко відчинене, а я сидів перед ним при столі до пи­сання Один з найкращих, найдикіших карпатських краєви­дів пишався якраз перед моїм вікном Великанська, на піраміду подобаюча, густо зал

Ольга Кобилянська Motto: Der Mensch ist etwas, was überwunden werden soll Гумореска (Він у своїй кімнаті) З бабами не хочу жодного діла мати, абсолютно жодного! Се народ примховатий, вибагливий, повний претензій і суперечностей, повний самолюбства В поглядах ограничений, дитинний що ж мені з ним, з

Повість « Земля» – вершина реалізму письменниці Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді і високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук Він шанує і

В основі повісті Ольги Кобилянської (18631942р.р.) «В неділю рано зілля копала…» (1909р.) покладено мотив романтичної піснібалади «Ой, не ходи Грицю…» про нещасливе кохання. Ця легенда неодноразово