Куліш Пантелеймон читать онлайн

Пантелеймон Куліш (Драма, 1553–1564) ДІ ЙОВІ ОСОБИ: Тульчинський Самійло, його чура, а потім побратим Дворянепобратими Посел Московський Посел Турецький Панцерний боярин Козакинетяги Козакидуки Радько Гузир, на прізвище Турецький Святий Хома Пиндюр, на прізвище Плахта Ганжа Андибер, гетьман Запорозь

Пантелеймон Куліш Староруська поема (1620 – 1621) « Нет царства, которое не разорилось бы, будучи в обладании клириков» Иоанн Грозный « Ой, бородачи! Многому злу корень – старцы и попы!» Петр Великий ПРИСВЯТ Тобі… О! Де ж те слово гарне, чисте, Блискуче, як срібло, розтоплене в горнилі, Щоб світу во

Пантелеймон Куліш (Уривок з казки) Був собі колись якийсьто циган, та такий же то прогіркий п'яниця, що й не приведи господи! Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина – він і її туди ж пре! А жінка з дітьми, голі й босі, пропадають без хліба Танцюютьтанцюють халяндри, пішовши

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІ Ш (Бабусине оповідання) І Снігом віконечко наше забило… Завірюха… Як то нашим тепер серед шляху? Ростіть скорійш, хлоп'ята, на підмогу татусеві І матері нема щось довго з річки Ростіть, ростіть, дівчаточка! Добре сидіти в теплому запічку за старими головами… А як я осталась на світі

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІ Ш (Споминки старого діда) Еге, добродію! сидимо оце ми з вами на пасіці – ні гадки! Божа бджола гуде, кругом гречки біліють… а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, небожата, да ще не гетьманці – сама січова воля, добродію… Переїв я всякого хліба: помагав і панам пану

Пантелеймон Куліш I По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з Білогородського шляху Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду