Всего за 219 руб. Купить полную версию
Проаналізуймо це положення Адама Сміта. По суті, ми бачимо тут всього три функції:
оборона;
судова система;
деякі громадські функції, надто дорогі для виконання невеликою кількістю осіб (наприклад, дороги, музеї).
Звернімо увагу, що ми не бачимо тут за державою (государем) жодної виробничої діяльності, більш того, ми не знаходимо тут освіти, медицини, пенсійної системи тощо. Це капіталізм практично в чистому вигляді, коли розвиток економіки відбувається на підставі механізмів саморегуляції, коли виживає найефективніший, а надприбуток не може існувати довго, адже в галузі, де він зявляється, посилюється конкуренція, новий капітал і нові підприємці прагнуть підвищеної рентабельності, а потім в умовах конкуренції знижують ціни до прийнятного рівня.
Саморегулювальна система часто має дивовижну самоорганізацію. Але за рахунок чого проявляється економічне зростання? Те, що капітал без регулювання зверху вільно перетікає між галузями, це добре, але чи достатньо цього?
Адам Сміт основним джерелом зростання бачив поділ праці, що підвищує продуктивність:
«Для прикладу візьмемо виробництво шпильок. Один працівник тягне дріт, інший випрямляє його, третій обрізає, четвертий загострює кінець, пятий обточує один кінець для насаджування головки; виготовлення самої головки вимагає двох або трьох самостійних операцій; насаджування становить особливу операцію, полірування шпильки іншу; самостійною операцією є навіть загортання готових шпильок у пакетики».
Знав би він, якого рівня цей поділ сягне в XXI ст.! Що зявляться люди, які оптимізують сайти шляхом підбору певних слів, зявляться люди, які відповідають на телефонні дзвінки, люди, які пишуть статті про те, що робить організація, і багато-багато інших професій, про які в той час ніхто й подумати не міг. Нині дослідники прогнозують, що через 10 років набудуть чинності 70 % професій, про які ми, теперішні, не знаємо. Одна з причин їх появи у постійному поглибленні поділу праці.
Ідеї Адама Сміта настільки революційні, що навіть тепер їх не так просто прийняти. Чого ми чекаємо, коли бачимо проблему в тій чи тій галузі? Що обовязково уряд, центральний банк або хтось ще повинні негайно розвязати її. І як складно прийняти тезу великого шотландця про саморегуляцію, про те, що варто дати «невидимій руці», ринковим силам самим усунути проблему.
«Розвязання проблеми урядом може бути гіршим за саму проблему». Якщо вам здається, що для розвязання економічної проблеми обовязково потрібно когось «розстріляти», «посадити» і «покарати», і «куди дивляться уряд і правоохоронні органи», то вам особливо важко буде прийняти альтернативну точку зору. Але все-таки спробуйте.
Як працюють ринкові сили? Уявіть собі таку картину. У 1920-і роки для польотів активно використовувалися дирижаблі. Припустімо, що в якійсь країні розвилося виробництво таких повітряних суден. А потім трапилось так, що переміщення на дирижаблях стало нерентабельним. Тож місцеві виробники вимагають перешкодити прильоту літаків в їхню країну, вказують на те, скільки людей залишаться без роботи, скільки з них не заплатять за кредитами. Що робити з цією проблемою? Уряд, як правило, почне рятувати «галузь дирижаблебудування». Вам подобається це рішення? «Добре, скаже хтось, знаючи, чим закінчиться історія з дирижаблями. Нехай не рятує, але нехай дасть їм усім роботу». Але яку роботу? Що ми знаємо про здібності цих людей? Можливо, серед них є прекрасні конструктори, співаки, художники, вчителі тощо. На кого саме переучувати конкретну людину? Хіба це не її власне рішення?
Хай там як, але весь економічний світ, що оточує нас, неодмінно буде зруйнований. Такий рідний, близький, знайомий і дорогий, він буде з часом зметений еволюцією і прогресом. Адам Сміт вважав, що, перешкоджаючи цьому процесу, ми лише прирікаємо свою громаду на відставання. Дирижаблі все одно «померли б» як засіб пересування. Пізніше це сталося б там, де уряд намагався якомога довше зберегти цю галузь. Адам Сміт батько ринкової економіки, вільної взаємодії вільних людей, хаосу, в якому він геніально побачив сили саморегуляції.
Теорія порівняльних переваг і задача Давида Рікардо
Давид Рікардо і послідовник, і критик Адама Сміта одночасно. Будучи прихильником економічного лібералізму, він, тим не менш, оскаржував деякі ідеї Сміта і розширював їх. Однією з вражаючих ідей Рікардо була та, що доводила переваги вільної торгівлі. Демонстрацією її є задача про сукно та вино.