Відпочив? запитав за кілька хвилин.
Я не стомлювався.
От і добре, Потап поліз до внутрішньої кишені свого малинового піджака й дістав невелику пачку складених вдвоє зелених купюр. Тримай. Тут сімсот. Твоя доля за баранів і від мене премія дві сотні.
Софрон взяв гроші. Не рахуючи, опустив у кишеню. Настрій почав помітно підвищуватися. Він і не подумав дякувати гроші зароблені, не подарунок. Але його посмішку Потап помітив. У відповідь собі криво посміхнувся.
Знаєш, куди їдемо?
Софрон покрутив головою. Потап припалив цигарку, видихнув дим у розчинене вікно й добавив швидкості автомобіль вирвався з тісних вуличок Старого міста й покотився з гори у напрямку Турецького мосту. Далі, звернувши біля воріт фортеці, повернув у Карвасари. Цей район Камянця-Подільського знаходився під скелею, на якій було побудовано Старе місто. Він здавна користувався славою вуркаганського передмістя і був батьківщиною багатьох представників камянецької босоти. У тому числі Потапа. Для чого вони туди їхали Софрон не знав, але зясовувати не поспішав.
Доїдемо, побачимо, байдужно кинув він.
«Мерседес» кілька хвилин крутився проміж скупчення старих будинків, бараків і порослих бурянами бастіонів зруйнованої у XVII сторіччі Нової фортеці. Нарешті, рипнувши шинами до жорстви насипної дороги, зупинився поблизу розрахованого на два автомобілі гаража. У хмарі пилу Софрон помітив неподалік двоповерховий барак. З тих, які стали притулком для незаможних верств міського населення.
Ходімо, Потап вийшов з машини і подався до воріт боксу.
Софрон попростував слідом. Дочекався, доки бригадир зняв з завіс два великих чавунних замки і з рипінням розчинив ворота.
Братан, не в западло, розверни тачку і піджени багажником впритул до гаража, попросив Потап у Софрона. Той скорився. Коли заглушив двигун і підійшов до Потапа, той підморгнув:
Іди сюди, братело, заціниш мої ніштяки.
Софрон, знизавши плечима, подався за бригадиром всередину гаража. Спокійно дивився як Потап підійшов до цегляної стіни, де на кілках висів різний авто-аматорський мотлох, відшукав на ній автоматичний вимикач і клацнув важелем. Після цього наліг на невеличкий свердлувальний верстат, розташований поряд на верстаку, і відсунув його на кількадесят сантиметрів. Під станиною верстата було приховано ще один електроавтомат з великою червоною кнопкою посередині.
Запамятай послідовність, сказав Потап. Спочатку вимкнути світло у гаражі, потім перемкнути автомат на стіні. Інакше верстат з місця не зрушиш, все продумано.
Цікаво.
Розумно! Дивись далі, з цими словами Потап натиснув червону кнопку під верстатом. Десь під ногами запрацював електродвигун і в обкладеній брудними кахлями ямі для огляду зявився освітлений отвір. Ходімо.
Потап, а за ним Софрон, скочили у яму й протиснулися у замаскований люк. Софрону залишилося лише присвиснути. Приміщення, яке відкрилося його очам, мало не менше двадцяти квадратних метрів площі, високу бетоновану стелю і яскраве електричне освітлення. Вздовж однієї із стін було влаштовано два вкритих армійськими ковдрами лежаки, в кутку стояли холодильник і білий пластиковий стіл з трьома стільцями. Залишалося лише дивуватися, як це все пропхнули у вузький люк. Скоріш за все, занесли до того, як підвал було добудовано.
Але навіть не сам підвал привернув увагу Софрона. Він дивився на протилежну стіну приміщення, на якій було розміщено справжній арсенал. На кількох стелажах лежали автомати, пістолети, гвинтівки й мисливські рушниці. Були там гранати, тротилові шашки і жмути електричних та вогневих запалів до вибухівки. Були навіть міліцейський бронежилет для прихованого носіння і десяток комплектів армійського камуфляжу. Викладені у стовпчик, стояли зелені цинки з набоями.
Знайомся. Мій резервний склад, при нагоді криївка. Досвід наших предків, партизан з прикарпатських лісів. Як тобі? криво посміхнувся Потап.
Круто протягнув Софрон. Він підозрював, що у Потапа десь є склад зі зброєю, але щоб таких масштабів!
Потап взяв до рук продовгастий циліндр темно-зеленого кольору, завдовжки близько метра.
Впізнаєш? запитливо поглянув на Софрона.
Софрон посміхнувся. Ще б пак! Він недарма проходив два роки у солдатських черевиках. І не в частині ППО чи звязку. Десантно-штурмовий батальйон однієї з кращих в країні частин ПДВ! Після такої солідної підготовки Софрон міг не лише навпомацки упізнати будь-яку стрілецьку зброю, а й досить вправно нею володіти.