Генрик Ибсен - Пер Ґінт стр 5.

Оза: Так!

Занадто виріс понад їх хребти.

(Заломлює руки)

Подумайте – життя його на карті!

Чоловік: Здається – стежка.

Оза: Нуко, приспішим!

Чоловік: На полонині можем розійтися.

(Він і його жінка йдуть попереду)

Сольвейга: (до Ози)

Будь ласка, тітко, оповідж…

Оза: (обтирає очі від сліз) Про сина?

Сольвейга: Усе дочиста оповідж про його.

Оза: (усміхається й одразу підіймає голову)

Усе? Ти б дуже натомила уха.

Сольвейга: Ні, ні! Я рада хоч до смерті слухать!

III. Картина

Низькі, безліси горби. Вдалині – хребти гір. Падають довгі тіни, вечоріє.

Пер Ґінт: (вибігає підскоком зупиняється над кручею)

Уся громада вибралась на лови

Ловити лева, що подавсь в діброви,

Хлопи з пушками, відьми з рогачами,

А Гегштадт виє попереду всіх!

Кругом лунає: Пер – шалена воля!

Це більше щось, чим з Аслаком двобій.

Життя само кипить в крові моїй!

(Обмахується й підстрибує)

Ламать, давити, водопад спиняти,

З корінням сосни дерти і ламать!

Таке життя вдоволення дає.

Бреши, хто хочеш, а Пер Ґінт жиє!

Три пастушки: (бігають по горбках із криком і співами)

Тронд в полонинах! Коре і Бор

Нині для всіх вас не маєм затвор!

Пер Ґінт: Кого вам треба?

Три пастушки: Кожній треба троля.

Перша: Тронд ходи нишком!

Друга: Бор мене знасилуй!

Третя: На полонинах шалаші порожні.

Перша: В пестощах сила!

Друга: Пестощі у силі.

Третя: Де нема хлопця, вистане хоч троль.

Пер Ґінт: Де ж хлопці розбіглись?

Усі три: (сміються) Не вернуться вже.

Перша: Мій хлопець кохався, шалів у мені,

А тітку за жінку узяв у млині.

Друга: Мій циганку чорну найшов собі, ох!

Тепер прошаками валяються вдвох.

Третя: А мій вбив дитину і нині за це

У черепі його змії кубельце.

Усі три: Тронд в полонинах Коре і Бор,

Нині для всіх вас не має затвор!

Пер Ґінт: (одним стрибком стає серед них)

Я троль, я хлопець для усіх вас трьох!

Усі три: Для всіх направду?

Пер Ґінт: Спробуйте, як воля.

Перша: Скоріше в колибу!

Друга: Там маємо мід.

Пер Ґінт: Давайте хоч море, а вип’ю по спід!

Третя: Весілля наповнить колиби в сабаш[14].

Друга: (цілує його) Огнями палає мов жарена криця.

Третя: (так само) А очі у його моєї дитини!

Пер Ґінт: У мізку тривога, а серце – в огнях,

Жаль горло стискає, а сміх на устах.

Три пастушки:

(тичуть дулі в напрямку гірських верхів. Кричать і співають)

Тронд в полонинах. Коре і Бор

Нині до наших не бийте затвор!

IV. Картина

У горах Ронду. Захід сонця. Сніжні верхи осяяні загравою.

Пер Ґінт: (входить у похміллі)

Воздушний замок над замком

У хмари здійнявся з долин,

Гей, зупинися! Даремне –

Гине в синяві вершин.

Півень тріпонеться з башти

Наче зібрався тікать,

Все суятиться довкола,

Годі думки позбирать.

Дивне, страхітне коріння

З скельної лізе стіни,

Це лицарі – журавлині;

Далі пропали й вони…

Наче чарівна веселка

Мозок озарює мій,

Ген розхиталися дзвони –

Плачуть по любці моїй.

Сон це чи ява – хто скаже,

Я у крузі огнянім…

Як проломатися з нього,

Хто затворив мене в нім?

(Падає на землю)

Дика погоня на рені,

Хто б то повірив тобі –

Там поміж небом землею,

Пірваннє дівки в юрбі…

Нічка ціла коло чарки

З трьома кохання без шор

Геть потьмарився мій розум,

Тролі вилазять із нор.

(Довго дивиться вдалечінь)

Пара вірлів десь клекоче,

Гуси пливуть в далині,

Я ж мов дурак безпорадний

Тону по шию в багні.

(Підскакує)

Гей, полетів би з вірлами

Вихром сповитий, в жарі

Сонцем чоло осмалив би

Тисячі миль від землі!..

Якби коня де допасти,

Гнатись вперед на простріл,

Морем в човні перекрастись,

Взяти англійський престіл!

Хто це – дівчата зібрались?

Діло мені не до вас,

Ждете в долині даремне!

Впрочім… я вернувсь ще раз.

Що це? Вірли полетіли

Мов заворожені ким?

Он підіймаються вежі

З долу до неба мов дим…

З хмар і обривів палата,

Цитьте, це Ґінтовий дім.

Двері і вікна наостіж,

Радість вселилася в нім.

Виє з похмілля громада,

Піп б’є о стелю склянки,

Капітан луска свічада,

Служба розносить збанки.

Грають музики завзято.

Мамочко, цить, не воркоч!

Ґінт не числиться у свято,

Славу пожнеш хоч-не-хоч.

Чуєш, як гамір піднявся,

Гості гукають – де Пер?

Капітан п’є на здоров’я,

Піп краснословить тепер.

Сміло йди Пере в господу,

Розум твій славлять всі враз –

Славного Пере ти роду

Й будеш великим ще разі

Скаче вперед, але вдарившись носом об скельний виступ, паде й лежить без руху.

V. Картина

Згірок із великим листяним лісом, що шелестить від вітру. Крізь листя видно зорі. У кронах дерев співають пташки. По згірку йде жінка в зеленій сукні. За нею впадає Пер Ґінт.

Жінка в зеленій сукні: (стає й повертається)

Це правда?

Пер Ґінт: (проводить пальцем по горлі)

Так, як я не звуся Пер,

Чи ти не є чарівною красою!

А хочеш буть моєю, то овшім[15]!

Нічого я робить тобі не скажу,

Шиття і пряжі в нас нема зовсім,

А їсти, спати меш собі доволі,

Між нами й сварки не буде до віку.

Жінка в зеленій сукні: А бить не будеш?

Пер Ґінт: Ну, таке питання?

Хиба царевич буде бить жінок?

Жінка в зеленій сукні: А ти царевич?

Пер Ґінт: Так!

Жінка в зеленій сукні: А я царівна.

Пер Ґінт: Чи справді? Глянь – які важні ми люди!

Жінка в зеленій сукні: У рондських горах батькова палата.

Пер Ґінт: В моєї неньки замок велет-красен.

Жінка в зеленій сукні: Ти знаєш мого батька? Звесь цар Броза!

Пер Ґінт: А моя мама звесь цариця Оза.

Жінка в зеленій сукні: Як батько лютий, то трясуться скелі.

Пер Ґінт: Як мама крикне, то вони валяться.

Жінка в зеленій сукні: Мій батько стелі досягає в танці.

Пер Ґінт: Моя матуся скаче крізь озера.

Жінка в зеленій сукні: Не маєш плаття кращого за це?

Пер Ґінт: Побачила б мене ти під неділю!

Жінка в зеленій сукні: Я в шовках звикла похо- жати в будень.

Пер Ґінт: Це більш похоже на траву, чим шовки.

Жінка в зеленій сукні: О ні! Одно ти мусиш пам’ятати,

Що кожна річ в нас має два боки.

Як вийдеш в батька мойого покої,

Подумаєш, що ти в чагарнику.

Пер Ґінт: Зовсім як в нас. І хто б тому повірив?

Тобі болотом злото наше здасться,

А кожна шибка ясна у вікні,

Немов брудна онуча виглядає.

Жінка в зеленій сукні: В нас чорне – біле, грубе в нас ніжне.

Пер Ґінт: Велике – куце, чисте в нас брудне.

Жінка в зеленій сукні: Й дібрались, Пере, ми у двох, як слід!

Пер Ґінт: Неначе пара зношених чобіт.

Жінка в зеленій сукні: (кличе в бік згірка)

Коню мій, коню весільний, скоріш!

Прибігає величезна свиня з мотузком замість уздечки й мішком замість сідла. Пер Ґінт вискакує на неї й бере Жінку в зеленій сукні поперед себе.

Пер Ґінт: Гей же в копита конику вдар,

Їдем в палату, там жде на нас цар!

Жінка в зеленій сукні: (ніжно)

Ще вчора ходила я тут, мов у сні

А нині… і хто б то подумати міг!

Пер Ґінт: Панів пізнається по запрязі їх!

Б’є свиню й виїжджає.

VI. Картина

Престольна зала Доврського діда. Велике зібрання придворних тролів, домових, лісовиків і кобольдів[16]. Дід із Довра сидить на троні з короною і скиптром. З обох боків трону сидять королевські діти й найближчі родичі. Пер Ґінт стоїть перед троном. У залі гомін.

Придворні тролі:

Здійнять йому голову зі шиї за те,

Що смів наблизитись і звести царівну.

Молодий троль: Чи палець відгризти?

Другий: Чи рвати волоса?

Дівчина-троль: Позвольте, що литку йому прогризу.

Відьма: (з ополоником) На борщ, то він зовсім нічого собі.

Друга відьма: (з різницьким ножем)

На рожні жарити чи смажити в ринці?

Дід із Довра: Мовчіть-бо і дурнів мені не валяйте!

(Кличе своїх довірених до себе)

Хіба вам не ясно, що рід наш марніє,

Скажім собі щиро – ми втратили гін,

А люди могли б нас спасти від загину,

До того ж і хлопець – нічого собі,

Широкий у плечах, сильні в нього руки,

Хоч правда – він голову мав одну,

Та двох і в царівни, самої не мав,

Триглаві тролята звелися на хлам

Й двуглавих побачиш вже тут лиш і там,

Тай ті вже давно собі ля-ля-ля!

(До Пер Ґінта)

Ти хочеш взять дочку мою за жінку?

Пер Ґінт: Дочку і царство в приданім за нею.

Дід із Довра: Одну частину дам тобі тепер,

А другу візьмеш вже по моїй смерті.

Пер Ґінт: Нехай і так.

Дід із Довра: Пожди, однак, синашу!

Прийняти мусиш кілька зобов’язань!

Одно лиш зломиш, то пропав престіл