Летять голови. Падають коні. Починає горіти стріха.
Круговерть бою захоплює своїм рухом гончарний круг, який починає обертатися…
Вогонь облизує вишневе дерево, підпалює іграшковий хутір.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Використання лялькових об’єктів, моделювання масштабних подій в іграшковій формі – один з основних способів встановити «правила гри» у фільмі.
Берег ріки. Ніч.
Не за харчі – за життя, що висить на волосині, грають артисти виставу. Голоси артистів тремтять.
ГОЛОДАНЬ
Катерина задумаласьІ третьому каже:«Єсть у мене брат єдинийУ неволі вражій!»Перед вертепом зібралися татари – вечеряють і дивляться.
Татари вперше бачать таких маленьких козаків, таку, хоча й лялькову, але голу красуню КАТЕРИНУ. На руках в одного з татар жива лялька – перелякана ГАНУСЯ.
ГОЛОТА
«У Криму десь пропадає;Хто його достане,То той мені, Запорожці,Дружиною стане».Разом повставали,Коней посідлали,Поїхали визволятиКатриного брата…ВАСИЛЬ, озброєний сокирою, бачить доньку, підповзає ближче.
ГОЛОДАНЬ
Один утопився у Дніпровім гирлі…Дерев’яний козак не хоче тонути, дерев’яні татари ріжуть його ятаганами.
Справжні живі татари навісніють перед вертепом. А ще більше татари радіють, побачивши, як другого козака…
ГОЛОТА
Другого в Козлові на кіл посадили.Але радіють вони недовго, бо з’являється третій козак. Він рубає дерев’яних ворогів і рятує Катриного брата.
ГОЛОДАНЬ
Третій, Іван Ярошенко,Славний Вдовиченко,З лютої неволі, із БахчисараюБрата визволяє…На цьому слові вистава знову припиняється – крапку ставить татарська стріла.
Слідом – навперейми одна за одною ще з десяток. Букет стріл прикрашає стіни іграшкового театру. Іграшкові козаки припнуті стрілами до декорацій.
У віконцях верхнього поверху видно ГОЛОТУ і ГОЛОДАНЯ.
Вони прив’язані до свого вертепу й тепер їх, одного за одним, у чергу лупцює батогом татарин.
ГАНУСЯ залишається без нагляду. Вона повзе в темряву. ВАСИЛЬ підкрадається ближче до доньки…
Татарин помічає ВАСИЛЯ в траві й посилає в його бік стрілу з лука. Стріла прошиває плече ВАСИЛЯ, але йому не до того – над його головою летять копита, свистить ятаган. Татари гарцюють верхи, шукають ВАСИЛЯ в траві, перегукуються, розгортають облогу, наче полюють на звіря.
Оточивши ВАСИЛЯ, який ховається в очереті, татари підпалюють очерет. ВАСИЛЬ задихається. Стіна вогню обпікає його з усіх боків. ВАСИЛЬ кидається в чорну воду, пірнає. Крізь воду бачить: за стіною очерету – татарський воїн з луком цілить… у бульбашки, що тягнуться з глибини.
Татарська стріла летить у воду.
Ранок. ВАСИЛЬ зустрічає світанок, закам’янівши посеред чорного степу, яким блукає в пошуках свого вершника посідланий кінь. ВАСИЛЬ поранений, скривавлений, обпалений, з сокирою, яку не випустив з рук. Із плеча над ключицею стирчить стріла. ВАСИЛЬ стоїть перед порожнім кратером гончарної печі… ВАСИЛЬ стоїть, нерухомий, посеред згарища… Немає КАТЕРИНИ, нема ГАНУСІ… Навколо – бита земля та попіл.
Там, де стояла ХАТА, вогонь ліниво облизує її рештки, наче ситий собака – кістку. Гончарний круг теж палає, уповільнюючи свої оберти. Останні оберти у вогняному вінці робить гончарний круг.
На вишні вціліла одна жива гілка з іграшковою ХАТИНКОЮ.
Раптом – голос домовичка. У руках КАТЕРИНИ дерев’яна іграшка. Не відгукається на її голос ГАНУСЯ.
ВАСИЛЬ з КАТЕРИНОЮ посеред згарища. Здалеку крізь важкий звук татарської кінноти, яка рушає далі в пошуках здобичі, чути голос ГАНУСІ…
ГАНУСЯ
ВАСИЛЬ кидається до коня. Трапляється ВАСИЛЮ шабля поруч із гусаром, якому вона вже ніколи не знадобиться.
ВАСИЛЬ вже в сідлі… ВАСИЛЬ летить на голос доньки.
ВАСИЛЬ
КАТЕРИНА
КАТЕРИНА залишається сама.
Падає КАТЕРИНА на коліна й кричить.
Тиша у відповідь.
Четверта ХАТА
День. На голос КАТЕРИНИ сходяться сусіди. Кілька сусідів – старі та немічні – починають звичну роботу: встановлюють кутові стовпи майбутньої ХАТИ, обв’язують стовпи жердинами…
ГОЛОС ГОЛОТИ
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Сусіди працюють без пісні. Підіймають крокви, обплітають напівпрозорими стінами КАТЕРИНУ, наче хочуть захистити її від горя.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Один з технологічних процесів толоки нагадує створення пташиної клітки. Символ використано за прямим призначенням для перетворення підтексту (клітка для птаха) на візуальне рішення (клітка для Катерини).
ГОЛОС ГОЛОТИ
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Крізь порожнє вікно видно: чорна, наче власна тінь, як скам’яніла КАТЕРИНА на колінах посеред ХАТИ, так і досі не ворушиться.
ГОЛОС ГОЛОТИ
Зима. Ніч. Крізь віконне скло, вкрите морозним візерунком – Катерина. З вуст КАТЕРИНИ у бік ікони летить морозна хмарка дихання. Підводиться КАТЕРИНА з колін у своїй ХАТІ. У ХАТІ порожньо, на столі свічка, горщик та три ложки – дві великі й одна дитяча.
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
КАТЕРИНА виходить з ХАТИ зі свічкою, наче шукає когось у темряві. Свічка просвічує наскрізь її пальці… КАТЕРИНА ховає свічку від вітру усередині іграшкової ХАТИНКИ.
ГОЛОС ГОЛОТИ
Залишаючи слід сніговою пустелею, КАТЕРИНА з ХАТИнкою в руках і з драбиною на плечах підіймається горбочком у світлі Місяця. Місяць вихоплює з темряви дубок-підліток, на верхівці горбочка.
КАТЕРИНА влаштовує іграшкову ХАТКУ на роз- доріжжі двох гілок, до яких може дотягнутися з останньої сходинки драбини. Ллється світло з віконець іграшкової ХАТИНКИ на сухе дубове листя. Обхопивши руками стовбур, КАТЕРИНА вдивляється в темряву – чи не повертається ВАСИЛЬ з ГАНУСЕЮ?..
Іграшкова ХАТКА також дивиться двома своїми віконцями, не склепає очей.
Крізь дубові гілки, скрізь дубове листя летять зірки космічного простору.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Космічний простір, крізь який летить Земля, гортаючи роки – своєрідний календар фільму «Толока».
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Поле. Зима. На держаку коси побільшало «прикрас»: крім скривавленого коміра – глиняний дзвоник. Дорогу вказує коса. Невтомимою риссю суне зимовим степом погоня – КАЙСАК-БАБАЙ. Сідає сонце, слід погоні перекреслює степ.
ГОЛОС ГОЛОТИ
Між двох горбів причаїлася ХАТА КАТЕРИНИ. Ніч. Світло у віконцях.
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Стара ХАТА. Ніч. Сплять на сволоку сушені трави. Спить на столі паляниця, вкрита рушником, поруч – три ложки – дві великі, одна менша… Спить у горщику на припічку сіль. Не спить на підвіконні лампадка.
Чути голоси КАТЕРИНИ та її ХАТИ.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Починаючи з цього епізоду, хата наділяється власним голосом, веде діалог з Катериною. Це встановлює символічний родинний зв’язок між хазяйкою і хатою.
ГОЛОС ХАТИ
Ти що надумала, Катерино? Куди це ти збираєшся?
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Що надумала, то й надумала. А ти хто, щоб у мене розпитувати? свекруха?
ГОЛОС ХАТИ
А то ти не знаєш – хто? ХАТА твоя. Гріха не боїшся, Катерино?
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Який гріх? Я на базар. Сьогодні базар на переправі. Солі треба купити.
ГОЛОС ХАТИ
Пішла! На переправу пішла! По сіль пішла! Сіль оно у горщику на припічку, а вона пішла! Гадає, я не знаю, чому пішла… Бо там казкарі-вертепники – пішла почути, чим казка закінчиться. Хай послухає, може, порозумнішає.
Переправа
Ранок. Базарний гомін з усіх боків. Все на спродаж: коло за колом, над брилями і намітками літає кінь. Плаче циганська скрипка, гомонить натовп, оцінюючи коня.
ГОЛОС ГОЛОТИ
Крізь базарний натовп сунуть двоє вагітних жінок.
Кози, поросята, кури та гуси додають до базарного шуму свої голоси.
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Переправа на Січ гуде – козаки торгуються з молодицями. Молодиці нахвалюють свій товар – у котрої що є… А є у кожної – пишно, спокусливо, через край. Не кажучи вже про сметану, масло, мед… сир, хліб, сало… молоко, рибу, яйця.