– Ви щось хотіли мені сказати, Ваша Величносте?
– Чи ти не занадто вільно почуваєшся в моїй присутності? – поцікавився Король.
– Якраз так, як і треба, – холоднокровно хитнув головою Гуф і пустив кільце диму, та так влучно, що дим потрапив прямо в ніс Королю й змусив його чхнути. – Бажаєте завоювати Смарагдове місто? А крім мене ніхто не в змозі цього зробити, тож і вимагаю люб’язності, поки не виконаю ваш наказ, а потім…
– Що потім? – злорадно поцікавився Король.
– А потім, сподіваюся, хоча б із почуття вдячності, ви не зробите мені нічого поганого.
«Сподівайся, сподівайся», – буркнув про себе монарх, а вголос запитав:
– А якщо в тебе нічого не вийде?
– Тоді ріжте мене на шматки, – рішуче заявив Гуф, – я згоден. Але якщо ви погодите мій план, ми напевно переможемо. Гадаєте, досить того, щоб непомітно пробратися в Смарагдове місто? Так вони одразу викинуть нас звідти! Тут треба діяти хитрістю: спочатку знайдемо могутніх союзників…
– Що ти маєш на увазі?
– Зараз поясню, Королю Роквате. Ви збираєтеся напасти на чарівну країну. Армії в них, можна сказати, немає, зате у Принцеси Озми, яка править ними, є Чарівна Паличка, а в іншої дівчини, в Дороті, є Чарівний Пояс, який вона відняла у вас, Ваша Величносте. Крім того, на півдні Країни Оз живе хитромудра Глінда, яка теж володіє чаклунськими чарами. І ще я чув про якогось Чарівника, який живе в палаці Озми й теж вміє творити чудеса. В далекій Америці, звідки він родом, люди навіть платили гроші, щоб тільки глянути на нього! Як бачите, там ціла купа чарівників, і з ними не так-то просто впоратися.
– У мене п’ятдесят тисяч солдатів! – гордо випнув груди Король.
– Але вони всього лише номи, – уточнив Гуф і, вийнявши з монаршої кишені хустку, протер собі чоботи. – Зрозуміло, номи безсмертні, і загибель їм не загрожує, але ось із чарами в них поганенько. З утратою Чарівного Пояса ви втратили всю свою чарівну силу, й тепер проти Озми ми безсилі.
Очі Короля налилися кров’ю:
– Мовчати, або підеш на корм семиголовим псам!
– Не поспішайте, Ваша Величносте, – незворушний Гуф спокійно запустив руку в королівську табакерку. – Краще пошукаймо союзників.
– Яких ще союзників і де їх взяти?
– Хіба навколо мало лиходіїв? Переманимо їх на свій бік, зберемо всіх разом і нападемо на Озму. Це простіше простого, якщо з розумом взятися за справу. Самим нам не під силу справитися з Країною Оз, але разом із союзниками ми напевно здобудемо перемогу.
– Молодчина, Гуфе! – Король був явно в захваті від ідеї генерала. – Зараз же вирушай на пошуки союзників, а я дам розпорядження щодо підземного ходу.
– У такому разі я негайно попрямую до вождя Фанаберів, – заявив новоспечений генерал. – Сподіваюся, ви схвалюєте мій вибір, Ваша Величносте.
V
Дороті стала принцесою
Почувши про повернення Дороті, всі жителі Смарагдового міста від малого до великого поспішили до палацу, щоб привітати дівчинку, – вона була загальною улюбленицею в Країні Оз. Зрозуміло, час від часу в Країну Оз потрапляли й інші люди з великого зовнішнього світу, але всі вони, за одним винятком, приходили сюди разом із Дороті.
Виняток, як ви вже напевно здогадалися, був лише один – Чарівник із Країни Оз, фокусник з Омахи, який одного разу на потіху публіці злетів у небо на повітряній кулі та сильним поривом вітру був занесений через пустелю у Смарагдове місто. Певний час йому вдавалося вводити жителів міста в оману, демонструючи свої фокуси, за які його й прозвали тут Чарівником. Але незабаром у Країні Оз з’явилася Дороті й викрила спритного шахрая.
Однак ошуканець виявився не такою вже й поганою людиною: він був добрим і великодушним, а лякав і обманював через те, що сам боявся. Зрештою Дороті полюбила його, а коли, після недовгої відсутності, Чарівник повернувся у Країну Оз, Озма з радістю зустріла його й відвела йому в палаці розкішні апартаменти.
Крім Чарівника, в палаці жили ще дві істоти з зовнішнього світу. Я кажу «істоти», бо однією з них була людина, Косматий чоловічок, якого Озма призначила хранителем королівських запасів, а другою – жовта курка, на ім’я Біллина. Тепер вона живе в невеликому будиночку на території королівського саду разом зі своїми численними курчатами. І Біллина, й Косматий чоловічок – вельми поважні персони у Країні Оз, а також старі друзі Дороті.
Тепер вам зрозуміло, чому дівчинку тут усі так поважають? Жителі Озу впевнені, що Дороті приносить їм щастя, адже за час своїх відвідин Країни Оз вона врятувала її мешканців від двох злих чарівниць, які тримали в страху все населення, а крім того, привела в Смарагдове місто живе городнє опудало, яке завдяки їй теж стало загальним улюбленцем. Разом з Опудалом вона визволила з біди Залізного Лісоруба, який іржавів на самоті в глухому лісі. Тепер Залізний Лісоруб править Країною Моргунів, і піддані обожнюють свого правителя, бо в нього дуже добре серце.
Яким би це здавалося дивним на перший погляд, але всі ці чудеса Дороті зробила зовсім не тому, що вона фея або чарівниця, а просто тому, що вона щира, добра й привітна дівчинка. Навіть у нашому світі, де немає чарівників, доброта, подібно до чарівної палички, творить дива. Але і в Країні Оз ці якості не втратили своєї сили й принесли милій Дороті любов і повагу жителів. Дівчинка подружилася з усіма, кого зустріла, і щоразу, коли поверталася в Канзас, друзям було дуже гірко з нею розлучатися.
Ось чому зараз всі вони поспішають до палацу, щоб обійняти її. Щоправда, ніхто, крім Озми, ще не знає, що цього разу Дороті повернулася назавжди.
Кого тільки не було в неї в цей вечір! І знаменита Механічна людина Тік-Ток, який і говорить, і ходить, і навіть думає, якщо, звичайно, його вчасно завести. Приходив також Косматий чоловічок, старий приятель Дороті. Пришкутильгав Джек-Гарбузова голова, дивне створіння, чиє тіло зроблене з жердин, а голова – з гарбуза, з вирізаною на ній усмішкою від вуха до вуха. Примчали Лякливий Лев з Голодним Тигром, величезні звірі, що колись дуже допомогли дівчинці. З’явився і професор Учений Жук, В. П. та Г. О.
Про професора, мабуть, варто розповісти докладніше. Колись він був звичайним жуком й розкошував у теплій щілині. Та щілина була непроста: вона розміщувалась у підлозі класної кімнати, тож жук ґрунтовно просяк шкільною премудрістю, звідси Г. О. – Глибоко освічений. Але одного разу, потрапивши під лупу, став дуже високим і втік у такому стані. Звідси В. П. – Високоповажний. Незабаром збільшений жук став професором і навіть ректором Королівського коледжу атлетичних наук Країни Оз, і все завдяки своєму хисту справляти приємне враження і вмінню солідно одягатися.
Особливо довго Дороті розмовляла з Чарівником, який майже облисів і начебто зсохся, але зберіг свою життєрадісність. Досхочу насмакувавшись розмовами зі старими друзями, Дороті відправилася до своєї подружки, жовтої курки Біллини, щоб подивитися, як ростуть її курчата.
Песика Тото тут теж зустріли з почестями, адже він – єдиний пес у всій Країні Оз. А тут, як відомо, звірі можуть розраховувати на повагу нарівні з людьми. Може, через те, що поводяться як люди, чого не скажеш про наш світ, де, навпаки, люди часом поводяться гірше за звірів.
Дороті відвели чотири прекрасні кімнати в палаці, вони так і називалися – «кімнати Дороті»: затишна вітальня, гардеробна, спальня і величезна, оздоблена мармуром, ванна кімната. Завдяки дбайливості Озми в кімнатах було все, чого тільки душа забажає. Королівські кравці не гаяли часу, а заздалегідь знявши з дівчинки мірки, наповнили шафи в гардеробній різноманітними нарядами на всі випадки життя.
Дороті вчинила правильно, залишивши старі ситцеві сукенки в канзаському будинку. Куди їм братися до дивовижних творінь віртуозних кравців! Таких суконь не знайдеш в жодному, навіть найбільшому магазині Америки. Дороті вже давно могла б насолоджуватися всією цією пишністю, аби не дядько Генрі та тітонька Ем. Не могла ж вона залишити їх напризволяще!