Вислухавши дівчинку, старенькі надовго задумались. Першою порушила мовчання тітонька:
– Ну що ж, може, це й на краще. Нам тебе не вистачатиме, та що поробиш. Краще тобі вирушити до своїх друзів у Смарагдове місто.
– Не дуже-то я вірю в ці казки, – похитав сивою головою дядько Генрі. – Дороті все бачить в рожевому світлі, а насправді ця казкова країна зовсім не така привітна, як здається. Як подумаю, що наша дівчинка опиниться одна, серед чужинців…
– Ну що ти, дядечко, – весело мовила Дороті. І одразу спохмурніла: сама вона розкошуватиме в чарівній країні, а що буде з дядьком і тіткою? Дівчинка знала, як їм допомогти, але не хотіла запевняти стареньких заздалегідь, поки не порадиться з Озмою.
– Якщо пообіцяєте не хвилюватися про мене, – сказала вона, – я сьогодні ж відправлюся у Країну Оз, а через тиждень повернуся.
– Через тиждень нас тут не буде, – похнюпив голову дядько. – Тітка має рацію: якщо ти впевнена, що друзі дадуть тобі притулок, залишайся там назавжди, а ми як-небудь проживемо.
Дівчинка ніжно поцілувала дядька й тітку, підхопила на руки вірного песика Тото і вирушила нагору, в мансарду, де в неї була власна маленька кімнатка.
Там, нагорі, Дороті сіла на єдиний кривоногий стілець і глянула на все своє багатство: старі іграшки та вилинялі ситцеві сукенки. Брати їх з собою не було сенсу, в новому житті вони не знадобляться, але так шкода розлучатися зі старими друзями! Вона зручніше влаштувала на колінах Тото й, дочекавшись четвертого удару годинника, міцно заплющила очі – такий був умовний сигнал, про який вони заздалегідь домовилися з Озмою.
Дядько Генрі й тітка Ем завмерли в очікуванні внизу. Вони не могли повірити, що крім нашого нудного буденного світу існує світ казковий, чарівний, в який можна перенестися в одну мить – варто тільки захотіти.
Годинник пробив четверту. Старенькі не зводили очей з горішніх сходів, але Дороті не з’являлася. Як же вона відправиться у свою чарівну країну, не по повітрю ж? Ось уже пів на п’яту. Тоді старенькі не витримали і, підтримуючи одне одного, видерлися по сходах в мансарду.
– Дороті! – кликали вони племінницю.
Відповіді не було.
Вони відчинили двері й зазирнули всередину: кімната була порожня.
III
Озма виконує прохання Дороті
Гадаю, ви вже багато знаєте про Смарагдове місто, тож нагадаю лише, що це столиця всім відомої Країни Оз, яка справедливо вважається найдивовижнішою казковою країною в усьому світі.
Смарагдове місто збудоване з красивого мармуру і щедро прикрашене величезними смарагдами. Зрозуміло, там є й інші дорогоцінні камені: рубіни, діаманти, сапфіри, бірюза… Але вони прикрашають будинки зсередини, а фасади будівель і вулиці облямовують тільки смарагди, тому місто й називають Смарагдовим. До початку нашої історії в місті було дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят чотири будівлі, в яких мешкало п’ятдесят сім тисяч триста вісімнадцять жителів.
Навколо міста, на родючих землях, що тягнуться аж до пустелі, котра з усіх боків оточує країну, розташувалося безліч затишних ферм. Там живуть ті, хто вважає сільське життя привабливішим за міське. А всього у Країні Оз живе понад пів мільйона осіб, хоч деяких з них не кожен назве людиною. Тут є створіння не з плоті та крові, як ми, а зроблені зовсім з інших матеріалів. Попри своє іноді не зовсім звичайне походження, всі мешканці Країни Оз живуть у щасті й достатку.
Їм невідомі хвороби та смерть. Померти тут можна тільки через нещасний випадок, але такі випадки стаються дуже й дуже рідко. У Країні Оз немає ні бідних, ні багатих, бо тут немає грошей, а всі речі й багатства належать правительці, добрій феї Озмі.
Вона піклується про жителів країни, як мати піклується про дітей. Тут кожен зайнятий улюбленою справою: одні вирощують овочі та різне збіжжя і збирають добрі врожаї, тож їжі вистачає на всіх; інші шиють одяг і взуття, щоб кожен міг одягнутися на свій смак; є тут і майстри-ювеліри, які роблять розкішні прикраси, а потім роздають їх усім охочим просто так.
Якщо ж комусь чогось не вистачає, він просить це в сусідів, і ті йому з радістю дають… Чим би не займався житель Країни Оз для спільного блага, якщо він у чомусь має потребу, то завжди отримає це в подарунок від своїх сусідів і друзів: і одяг, і житло, і меблі, й прикраси, й іграшки. Якщо ж у сусідів чогось бракує, можна звернутися до правительки – на її складах в достатку є всі потрібні речі й продукти.
Пів дня жителі Країни Оз працюють, а пів дня розважаються, тож ні те ні те не встигає їм набриднути. У них немає жорстоких наглядачів, які змушували б їх працювати, ніхто їх не підганяє. Кожен з гордістю робить те, що вміє, для добра своїх друзів і близьких, і радіє, якщо їм це подобається.
Тепер ви розумієте, що Країна Оз – не зовсім звичайна країна. Не впевнений, що такий спосіб життя можливий у нашому світі, але, як твердить Дороті, добрі і милі жителі Країни Оз вирішили порядкувати саме в такий спосіб.
Зрозуміло, Оз – казкова країна, і живуть в ній казкові істоти, але це зовсім не означає, що тамтешні жителі зовсім не схожі на нас. Тут є різні створіння, іноді з дуже дивною вдачею і звичками, але серед них немає злих і жорстоких, немає черствих, егоїстичних осіб. Це мирні, веселі, добродушні істоти, вони обожнюють маленьку дівчинку, яка управляє ними, і радісно виконують всі її побажання.
Однак є в Країні Оз такі закутки, де все йде зовсім не так чудово, як у центрі, в Смарагдовому місті й на родючих угіддях навколо нього, де живуть веселі селяни та робітники. Далеко на півдні, у Країні Південців, живе дивний народ, котрий прозвали Молотоголовими. Своїми молотоподібними головами вони готові побити кожного, хто до них наблизиться. Рук у них немає зовсім, зате шиї довгі та гнучкі, наче гумові. Коли така істота сердиться, шия її розпрямляється і голова вистрілює в бік кривдника, а потім знову повертається на плечі господаря. Молотоголових також називають Дикими людьми, але вони ніколи не завдавали шкоди нікому, окрім тих, хто їх стривожив у горах, де вони мешкають.
У далеких лісових хащах Країни Оз зустрічаються величезні звірі. Здебільшого вони не такі вже й небезпечні і зазвичай дружньо зустрічають гостей, якщо ті забредуть в їхнє лігво. Але є там і страшні звірі, Калідаси. Тулуб у них ведмежий, а голова – як у тигра. Колись Калідаси славилися своєю ненажерливістю, але тепер їх майже всіх приручили.
А ось Войовничі Дерева приручити так і не вдалося. Варто мандрівникові увійти в ліс, де ростуть такі дерева, як вони одразу відшмагають незваного гостя всіма своїми гілками і виштовхнуть геть.
Але ці неприємні речі існують лише в кількох віддалених районах Країни Оз. Я припускаю, що в кожної країни є свої маленькі недоліки, тому навіть ця майже досконала казкова країна не може бути цілком ідеальною. Колись тут також жили злі відьми. Але поступово усіх їх знищили. Тож, як я вже сказав, в Озі панує лише мир і щастя.
Тепер Країною Оз править добра Озма, і ніколи ще жителі так не любили свою правительку, як зараз. Вони цілковито впевнені, що Озма – найкрасивіша дівчинка в усьому світі. А також найрозумніша й найдобріша.
Дороті Гейл вже не раз бувала у Країні Оз, пережила тут безліч пригод і знайшла багато друзів. Але Озма – її найкраща подружка. Вона навіть зробила Дороті принцесою і запросила її жити до себе в палац, але Дороті відмовилася, посилаючись на те, що тітці з дядьком буде так самотньо без улюбленої племінниці.
Однак тепер, коли дядько Генрі потрапив у халепу, Дороті вирішила повернутися у Країну Оз і попросити Озму про дещо.
Через кілька секунд після того, як вона подала таємний сигнал у своїй маленькій спальні, дівчинка з Канзасу вже сиділа у чудовій кімнаті в палаці Озми у Смарагдовому місті Озу. Коли з обіймами і поцілунками було покінчено, Озма схвильовано запитала: