Бач, устиг! дивується вона, зустрічаючи мене на порозі.
Намагався.
Вона вже в чобітках і джинсах, у темно-синьому светрі. Моторно просовує руки в рукава короткої коричневої дублянки.
Я готова.
А де ми його шукатимемо? цікавлюся я.
По злачних місцях. Почнемо з казино «Салют». В її руці раптом зявився довідник «Нічний Київ», і вона грайливо помахала перед моїм обличчям цією строкатою брошуркою.
Казино «Салют» виявилося зачиненим. Ми заїхали до трьох найближчих нічних клубів. Бойфренда там не знайшли. Поїхали далі, вбік Хрещатика.
У Пасажі життя було більше. Під палаючими вітринами кафе та ресторанів стояли високі дівчата в дивовижно коротких шубках.
Як ти думаєш, що дорожче: така дівчина чи її шубка? запитав я.
Вона обернулася на ходу, гмикнула.
Шубка дорожча, відповіла вона після паузи. Давай туди зайдемо!
Ми спустились у вібруючий від гучної музики підвал. У повітрі плавав особливий солодкуватий димок. Чи то від дискотечних спецефектів, то чи від якогось радісного курива.
Назустріч нам вискочив пристойно одягнений міцний хлопчина.
Роздягатися будете? запитав він.
Ні, Ія відмахнулася від нього рукою. Ми приятеля шукаємо.
Він звільнив дорогу, і ми пройшлися через три зали, зупиняючись і озираючись на всі боки. Мені, щоправда, озиратися набридло. І я запитав:
А який він із себе?
Чимось схожий на тебе, тільки старший.
Виходячи з Пасажу, я подивився на годинник.
Уже третя, зітхнув я.
Ти що, втомився?
Ні. Послухай, а він уже губився?
Губився.
І де ти його знаходила?
У нічних місцях. У нього зараз криза.
А може, він у себе вдома ховається? Може, йому самотності захотілося. Мені ж теж іноді самотності хочеться!
Вдома у нього дружина і двоє дорослих дітей, так що ніякої самотності він у себе вдома не знайде. А от усі ці клуби та бари вони створені для самотності та для одиноких, та для зрівняних із ними в почуттях.
Красиво викладаєш.
Заводь мотор! кивнула вона мені на машину. Тепер поїдемо на Поділ.
Стійка бару була закутана сигаретним туманом. Курили за кожним столиком, а столиків тут було не менше десятка. І тільки один виявився вільним. Зате він був у кутку.
Ми спершу сіли, а потім уже роззирнулись. Роззиратися тут було справою забавною. За кожним столиком, крім нашого, сиділи по одному самотні чоловіки. Перед кожним на столику стояли попільничка та келих або чарка зі спиртним. У руці кожного диміла сигарета. Іноді троє або четверо з них підносили сигарету до рота майже синхронно, і це мені страшно сподобалося. Таке сподобалося б і Фелліні. Синхронне плавання відоме всім, а от синхронне куріння ще ні. Музика раптом наповнилася зсередини ритмом, сколихнула трохи моє єство, налаштувала на фізіологічне сприйняття світу. По підлозі простелилася бас-гітара і доторкнулася своєю низькою вібрацією до моїх ніг. Я обернувся, зупинив свій погляд на невеликому майданчику з нікельованою жердиною, що впирається в дзеркальну стелю. І тут у простір, уже зайнятий димом і музикою, впурхнула танцівниця в костюмі дуже чуттєвої Снігуроньки. Я приклеївся до неї поглядом, але тут Ія спочатку поклала мені руку на плече, а через хвилину впялася в мене своїми гостренькими кігтиками. Я обернувся.
На її обличчі прочитувався вираз тріумфу. Вона підхопила мій погляд своїм і відправила його на сивуватого чоловіка, що сидів, підперши кулаком підборіддя, через три столики від нас.
Знайшовся? прошепотів я, нахилившись, просто їй у вухо.
Вона кивнула. Потім різко підвелась і відійшла до барної стійки. Дивно, але ніхто з чоловіків не відреагував на її різкуватий, як для цієї атмосфери, прохід по бару. Всі відвідувачі дуже уважно стежили за неспішним роздяганням танцівниці.
Повернулась Ія з келихом червоного мартіні та чарочкою коньяку.
За виявлену пропажу, запропонував я пошепки тост.
Вона негативно похитала головою, потім раптом примружилася. Цим же примруженим поглядом просвердлила мої очі. Й кивнула.
А Снігуронька вже знімала свій сяючий сріблом «бюстик», майже зависнувши над головою нещодавно зниклого з квартири Ії сивого джентльмена, що серйозно дивився на неї знизу вгору. Груди Снігуроньки здалися мені непереконливими. Хоча тіло було цілком спортивним.
Послухай! У моє вухо теплим вітром улетів шепіт Ії. Коли почнеться музика наступного «стрипу», підеш он туди, вона вказала на арочку дверного отвору, через яку на сцену впурхнула танцівниця, і зачиниш наступного метелика в туалеті або ще де-небудь. Тільки тихо і без скандалу.