Всего за 219 руб. Купить полную версию
На тому Опудало наказав Зеленобородому Солдатові пошукати серед містян того, хто розуміє як мову левконців, так і мову власне городян, – і негайно доставити до палацу. Коли Солдат відбув, Опудало знову звернувся до Джека:
– А чому б вам не скористатися стільцем, поки ми чекаємо?
– Ваша Величність забули – я вас не розумію, – мовив у відповідь Гарбузова Голова. – Коли ви пропонуєте мені сісти, вам краще подати мені зрозумілий знак.
Опудало спустився з трону, підкотив іззаду до нього крісло і штовхнув його під коліна, та так, що Джек упав на подушку як підкошений і склався навпіл, наче кишеньковий ножик, і потім ще йому довелося докласти немало зусиль, аби знову випростатися.
– Чи зрозуміли ви мій знак? – запитали Їхня Величність з усією люб’язністю.
– Ще й надто, – оголосив Джек, схопившись руками за голову, щоб повернути її назад, бо від штовхана голова його перекрутилася задом наперед.
– Здається, вас робили нашвидкуруч, – зауважив Опудало, спостерігаючи за тим, як борсається Джек.
– Здається, й на вас багато часу не пішло, – із щирою усмішкою відповів Гарбузова Голова.
– А от різниця між нами полягає в тому, – зазначив Опудало, – що я гнуся, та не ламаюся, а інший зламається, та не зігнеться.