Швидко зібрала Сохібджамол чоловіка в дорогу. Добравшись до очеретів, він побачив там сплячу левицю.
– Вітаю тебе, царице! – сказав їй Ахмад.
– Здоровий будь, – відповіла левиця. – Дуже добре, що ти зі мною привітався. Усіх неввічливих я вбиваю.
Ахмад почав розпитувати левицю про її хворобу і запропонував допомогу.
– Що ти! Сорок моїх дітей не допомогли мені, де вже тобі допомогти! – заперечила левиця.
– А я можу звільнити твою лапу, тільки лежи спокійно і не ворушись, – сказав Ахмад.
Левиця погодилась, і він почав косити гострим мечем очерет навколо лапи левиці. Потім ухопився за лапу левиці і з силою відірвав її від землі. Левиця підвелась на ноги і, щаслива, сказала Ахмаду:
– Рий яму і лягай у неї, я ляжу і закрию собою яму. Зараз прибіжать мої діти, як би вони не розірвали тебе на шматки.
Ахмад вирив яму й заховався в ній, левиця лягла зверху і закрила собою всю яму. Почали збігатися леви – діти левиці. Вони відчули близько людину і сердито вишкірили зуби.
– Заспокойтесь, діти, – сказала левиця. – Подивіться, цей чоловік вилікував мене.
Левиця підвелась, і молоді леви побачили Ахмада.
– За те, що цей чоловік вилікував мене, ми повинні виконати будь-яке його прохання, – сказала дітям левиця.
Ахмад виліз із ями і безстрашно постав перед левами.
– Допоможіть мені дістати молока левиці в шкурі лева, – сказав Ахмад.
– Ідіть, діти, з ним он до тієї гори. Там лежить тіло лева, який зламав собі ноги і помер з голоду. Недалеко від лева лежить левиця, вона щойно народила дитинча. Допоможіть цьому чоловікові зняти шкуру з померлого лева і надоїти в неї молока левиці.