Казки добрих сусідів. Чапля-чарівниця. Таджицькі народні казки
© О. Р. Герман, переклад українською, упорядкування, 2019
© Я. А. Кісельова, ілюстрації, 2019
© Є. В. Вдовиченко, художнє оформлення, 2019
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2010
Богатир і птаха Симург
В одному кишлаку жив коваль. У нього був син – богатир Халім. З дитинства він так багато їв і так швидко ріс, що скільки не різав коваль баранів, не міг доси
́
Прийшов час, богатиреві вже мало було і трьох верблюдів на день. Соромно йому стало, що він об’їдає батька, і він вирішив покинути рідну домівку, щоб полюванням добувати собі їжу.
Перед тим, як піти з дому, богатир попросив батька викувати йому залізний ланцюг вагою в сорок пудів, почепив його на шию і вирушив світ за очі. Блукав богатир світом, полював, їв, спав і знову йшов далі.
Якось зустрів він богатиря Садакана. Той стояв на дорозі і однією рукою вивертав з коренем багаторічний карагач. Про Садакана ходили чутки, що він перший силач у світі.
Коли знаменитий силач побачив молодого богатиря, який був вищий від нього на зріст, із сорокапудовим ланцюгом на шиї, він захотів помірятися з ним силою.
Богатирі вирішили так: хто переможе, той і буде головним богатирем. Почали вони боротися.
Та знаменитий силач Садакан навіть з місця не міг зіштовхнути молодого богатиря Халіма – сина коваля. Так його і переміг Халім. Утративши свою славу, Садакан від заздрощів зненавидів переможця.
Довго ходили богатирі по світу, багато стріляли дичини, полювали на різних звірів і, нарешті, прийшли в далеку країну.
Тут вони добряче пополювали, багато набили диких кіз. Зварили великий казан їжі, попоїли, а залишки приховали на завтра. Вранці, коли вони прокинулись, казан був порожній, а всі козячі шкури зникли.
Богатирі почали шукати злодія, але нікого не знайшли поблизу; пішли далі і прийшли на край глибокої ущелини.
Вони зазирнули вниз і побачили: в ущелині, на шкурах убитих ними вчора кіз, лежав величезний див.
Див спав, і богатир Халім, недовго думаючи, кинув на дива свого сорокапудового ланцюга так, що убив його водномить.
Потім богатирі обережно спустилися в ущелину, і там, за золотими воротами, побачили гарний сад із ставками, ариками, фонтанами і квітниками. В тому саду жили полонянки дива.
Біля воріт саду сиділа стара і нізащо не хотіла впустити богатирів. Тоді Халім силоміць відкрив золоті ворота і зайшов до саду. Він сказав полонянкам, що дива убито і тепер вони вільні й можуть іти куди хочуть.
А одній з них, найгарнішій, яка йому сподобалась, юнак запропонував стати його нареченою і поїхати разом з ним мандрувати. Красуні теж сподобався богатир, і вона пристала на його пропозицію.
Переможений силач Садакан із заздрістю дивився на переможця: йому теж сподобалась красуня.
Халім підхопив, як пір’їнку, свою наречену і вирушив до виходу з ущелини.
Підійшли до того місця, де вони спустилися в ущелину. Халім-богатир зняв з шиї залізний ланцюг, розмахнувся і кинув його вгору. Він зачепився за дерево, яке росло на краю ущелини. Тоді Халім-богатир велів Садакану піднятися по ланцюгу першому і міцніше закріпити його нагорі. Садакан піднявся і допоміг вибратися красуні. Тепер прийшла черга Халіма. Але заздрісник Садакан вирішив скористатися вдалим моментом. Він відчепив верхній кінець ланцюга і кинув його вниз, прямо на голову своєму приятелю.
Кінець ланцюга ударив Халіма по голові, і богатир упав на дно ущелини. Падаючи, він сильно забився і знепритомнів. Віроломний силач заволодів нареченою товариша і попрямував до себе додому.
Довго б пролежав богатир на дні провалля, якби його не побачили звільнені ним полонянки дива. Вони вийшли за золоті ворота і побігли геть з володінь дива. На виході з ущелини вони побачили в калюжі крові Халіма, подумали, що його вбито, і рознесли цю новину по всьому світу.
І ось, коли розбитий і знесилений з голоду Халім-богатир лежав на дні ущелини, ясне небо над ним раптом затяглося кошлатою хмарою, темний шматок відірвався від хмари, полетів до нього в ущелину і впав поруч. Це була туша молодого барана.
З жадібністю з’їв богатир свіжого жирного барана, і йому стало краще. Кожного дня, в ту ж саму годину, ясне небо раптом закривалося темною хмарою, і до богатиря в ущелину падала бараняча туша.
Богатир почав швидко поправлятися. Нарешті він міг піднятися на ноги. Знову він почав закидати вгору кінець залізного ланцюга, щоб зачепити його за що-небудь.
Та раптом богатир відчув, що ланцюг сам піднімається вгору. Він ухопився за нього обома руками і в одну мить опинився нагорі.
Тут він побачив, що кінець ланцюга тримає в дзьобі величезний птах. Птах випустив ланцюг і, як темна хмара, полетів у гори і зник з очей. Халім не знав, що це за птах, ніколи він не бачив таких великих птахів. Богатир узяв свій лук і стріли, настріляв собі дичини, смачно попоїв і пішов по світу шукати свою наречену.
Ось з’явилося вдалині невідоме йому місто. Халім увійшов у місто, почув плач і ридання й скоро дізнався, що вже кілька років народ тут страждає від страшного дракона. Це чудовисько кожного дня вимагає собі на обід верблюда, барана і дівчину. Вже всі дівчата в місті загинули, залишилась тільки одна – дочка падишаха, яка має загинути цієї ночі.
Богатир ходив містом і розпитував про дракона. Йому сказали, що дракон живе в річці, за містом. Лиш тільки дракон побачить свою жертву, він починає з силою втягувати в себе повітря. Піднімається вихор, підхоплює жертву і несе її прямо в пащу дракона.
Багато сміливців намагалися визволити місто від дракона. Не визволили, а самі загинули, – так розповідали богатирю жителі міста.
Увечері пішов богатир до річки, де жив дракон. Ближче до півночі він відчув, що подих дракона тягне його в річку, та залізний ланцюг допоміг йому утриматися на березі.
Раптом дракон перестав втягувати в себе повітря, виліз на берег і кинувся на богатиря. Коли дракон був уже зовсім близько, богатир закинув за спину ланцюг, розмахнувся і з усієї сили вперіщив дракона ланцюгом по голові.
Чудовисько повалилось на землю з розбитим черепом. Переможець вирізав із спини дракона на всю його довжину широкий ремінь і пішов у місто. Богатир підійшов до палацу падишаха, закинув той ремінь на дах, а сам пішов геть.
На світанку падишах поїхав поплакати на те місце, де загинула його дочка, і дуже здивувався, коли побачив дочку живою.
Слуги падишаха побігли до річки, швидко повернулись і розповіли, що дракона вбито, а зі спини його на всю довжину вирізано широкий ремінь. Повернувшись у місто, падишах з дочкою побачили на даху палацу ремінь, вирізаний із спини дракона.
– А хто ж убив дракона? Де переможець? – запитував падишах.
Ніхто не міг відповісти на його питання. Тоді падишах звелів розголосити по всьому місту:
– Хто дістане з даху ремінь, вирізаний зі спини дракона, той стане зятем падишаха!
Багато хто пробував зняти ремінь, та ніхто не міг зсунути його з місця – такий він був важкий і товстий.
Тоді прийшов молодий богатир Халім, засунув мізинець у дірочку на ремені і відразу скинув ремінь з даху.
Падишах зрадів богатирю, обійняв його і оголосив, що віддасть за нього свою єдину дочку. Та богатир сказав, що у нього вже є наречена. Падишах хотів віддячити йому за порятунок дочки і дозволив просити у нього все, що той захоче.
Халім-богатир розповів падишаху про свого підступного супутника, який украв у нього наречену, і попросив поради, як і де знайти її. Падишах звелів скликати всіх мудрагелів свого міста і наказав їм дати богатирю добру пораду. Мудрагелі радились кілька днів. Нарешті доповіли падишаху: