22
Учитель казав:
– Людині й не бути правдивою? Не відаю, чи можливе таке. Якщо в малої чи великої повозки не скріплені голоблі з поперечиною, хіба на них якась їзда можлива?
23
Цзичжан спитав, чи можна дізнатися, що буде через десять поколінь.
Учитель відповів:
– Дім Інь стояв на підставах обрядів дому Ся, Що зберіг із них і додав, можна знати; Дім Чжоу спирався на обряди Інь, Що зберіг із них і додав, можна знати; І про тих, хто, можливо, йтиме слідом за Чжоу, Нехай і за сотню поколінь, можна знати.
24
Учитель казав:
– Жертвопринесення чужому духові мають у собі лестощі.
Бездіяльність у мить, коли є можливість вчинити справедливо, означає боягузтво.
Глава 3
Вісьмома рядами
1
Конфуцій казав про Молодшого, в якого «вісьмома рядами танцюють при дворі»:
– Якщо це можна витерпіти, то що ж витерпіти не можна?
2
Три родини прибирали жертовне приладдя під звуки гімну «Лад».
Учитель про це сказав:
– Хіба ці слова до речі про діла трьох родин?
3
Учитель казав:
– Навіщо ритуали, якщо, будучи людиною, не проявляє людяності? Навіщо й музика, якщо, будучи людиною, не проявляє людяності?
4
Лінь Фан спитав про те, що головне в ритуалі.
Учитель відповів:
– Як багато важить твоє питання! Під час виконання ритуалу ощадливість краща за марнотратність; на похоронах почуття скорботи краще за ретельність.
5
Учитель сказав:
– У варварів при державцеві гірше, ніж у китайських землях без нього.
6
Молодший приносив жертви горі великій, і Вчитель спитав Жань Ю:
– Ти не міг його утримати?
– Не міг, – відповів Жань Ю.
Учитель сказав:
– Шкода! Невже скажеш, що гора Велика менш розбірлива, аніж Лінь Фан?
7
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж ні в чім не змагається, але якщо змушений, то хіба що в стрільбі з лука; він заходить до залу, вітаючи й поступаючись; вийшовши звідти, п’є вино. Він не полишає чесноти, навіть змагаючись.
8
Цзися спитав:
– Що означають рядки:
– Вторинне те, коли розмальовують біле, – відповів Учитель.
– І ритуал вторинний? – зауважив Цзися.
Учитель сказав:
– Хто мене розуміє, то це ти!
Тепер із тобою можна говорити про Пісні.
9
Учитель казав:
– Я міг би розповісти про ритуал Ся, та у Ци бракує свідчень; я міг би розповісти про ритуал Інь, та в Сун бракує свідчень. Усе через те, що не вистачає записів і тямущих людей. А якби вистачало, я міг би підтвердити свої слова.
10
Учитель сказав:
– Під час царського жертвопринесення я не хочу дивитись на те, що там робиться, з моменту наливання вина.
11
Хтось запитав про сенс царського жертвопринесення.
Учитель відповів:
– Про нього не відаю, а хто відав би, той управляв би Піднебесною так, ніби вона була б тут.
І вказав при цьому на свою долоню.
12
Учитель ніби зрів тих, кому приносив жертви. І ніби зрів духів, приносячи їм жертви. Він казав:
– Якщо сам не беру участі в жертво-принесенні, то для мене його наче й не було.
13
Вансунь Цзя спитав:
– Що означають слова: «Догоджати корисніше перед вогнищем, ніж перед південно-західним кутом»?
– Неправильно сказано, – відповів Учитель. – Хто завинить перед Небом, тому не буде кому молитися.
14
Учитель сказав:
– Дім Чжоу мав приклад двох попередніх царювань, тому він видається освіченістю. Я слідую за Чжоу.
15
Увійшовши до Великого храму, Учитель питав про все, що там відбувалось.
Хтось зауважив:
– І хто це вважає, що син цзоусца знає ритуали? Увійшовши до Великого храму, він питав про все, що там відбувалось.
Учитель, почувши це, відповів:
– Саме в цьому й полягає ритуал.
16
Учитель сказав:
– Суть стрільби з лука полягає не в тому, щоби протнути мішень, адже люди різняться силою.
У цьому полягає путь пращурів.
17
Цзигун бажав, щоб під час оголошення першого числа припинили офірувати барана.
Учитель заперечив:
– Тобі, Ци, шкода цього барана, А мені шкода цього ритуалу.
18
Учитель сказав:
– Якщо служити державцю, чітко додержуючись ритуалу, люди бачать у цьому лестощі.
19
Князь Твердий спитав про те, як державець керує підданцями, а підданці служать державцеві. Конфуцій відповів:
– Державець керує підданцями, додержуючись ритуалу; підданці чесно служать йому.
20
Учитель сказав:
– «Крики чайок» у міру веселять і засмучують, не вражаючи душу.
21
Князь Скорботної Пам’яті спитав Цзай Во про Вівтар Землі. Цзай Во відповів:
– Володар Ся використовував сосну, в іньца уживали кипарис, а чжоусець вибрав каштан, щоб народ дрижав від остраху.
Учитель, почувши це, сказав:
– Здійсненого не пояснюють,
За те, що зроблено, не докоряють
І в тому, що було, не винуватять.
22
Учитель сказав:
– Гуань Чжун був не дуже й здібний.
Хтось запитав:
– А чи не був він ощадливий?
Учитель заперечив:
– Як міг він бути ощадливим, маючи вежу «Три повернення» й не дозволяючи суміщати посади?
– Та чи не був тоді він знавцем ритуалу?
– У володаря перед входом були встановлені щити, Гуань поставив у себе такі самі; у володаря до зустрічей із іншими державцями був постамент для перекинутих чаш для вина, Гуань мав такий самий постамент. Якщо Гуань знає ритуали, то хто тоді їх не знає? – була відповідь.
23
Бесідуючи про музику зі старшим музикою з уділа Лу, Учитель сказав:
– А музику, її знати можна! Спершу виконують – нібито злита, грають далі, ніби без домішок, нібито світла і нібито не переривається наприкінці.
24
Хранитель рубежів із І, прохаючи про зустріч, казав:
– Мені вдавалось досі зустрічатися з кожним чеснотливим мужем, який приходив сюди.
Учні його представили.
А вийшовши, він сказав:
– Навіщо вам турбуватися про те, що все втрачено? Уже давно Путі нема в Піднебесній, і Небо скоро зробить Учителя дзвоном.
25
Учитель казав про музику «Весняну»: в ній усе прекрасно і все гарне; і казав про музику «Войовничу»: в ній усе прекрасно, але гарне не все.
26
Учитель запитав:
– Як мені дивитись на того, хто проявляє нетерплячість, будучи правителем, не почуває захвату, виконуючи ритуал, і не тужить під час трауру?
Глава 4
Там, де людяність
1
Учитель сказав:
– Прекрасно там, де людяність. Як може розумна людина, маючи вибір, у її краях не поселитися?
2
Учитель сказав:
– Позбавлений людяності не може довго залишатися в злиднях, не може всякчас мати добробут. Хто справді людина, для того людяність – насолода, а мудрому вона приносить користь.
3
Учитель казав:
– Лише той, хто насправді людяний, уміє і любити людей, і гидувати ними.
4
Учитель казав:
– Спрямованість до людяності звільняє від усього поганого.
5
Учитель сказав:
– Шляхетність і багатство – це те, чого люди прагнуть; якщо вони надбані нечесно, чеснотливий муж від них відмовляється. Бідність і приниженість – це те, що людям ненависне. Якщо вони незаслужені, чеснотливий муж ними не гидує. Як може чеснотливий муж придбати ім’я, якщо відкине людяність? Чеснотливий муж не розстається з людяністю навіть на час трапези. Він неодмінно з нею, коли поспішає, і неодмінно з нею, коли перебуває в небезпеці.
6
Учитель сказав:
– Мені не траплявся ще той, кому приємна людяність і огидна нелюдяність. Кому приємна людяність, того не перевершити.
А кому огидна нелюдяність, той проявляє людяність і уникає зустрічі з усім нелюдяним. Чи буде хто-небудь здатен протягом усього дня старатися бути людяним? Мені не траплялися люди, яким бракувало б для цього їхніх сил. Може, і є такі люди, але я їх не зустрічав.
7
Учитель сказав:
– Кожен помиляється залежно від своєї схильності. Вдивися в помилки людини – і пізнаєш міру її людяності.
8
Учитель казав:
– Хто вранці чує про путь, той може ввечері й померти спокійно.
9
Учитель сказав:
– Хто ступає на путь, але соромиться, що погано їсть і вдягається, із тим і говорити не варто.
10
Учитель сказав:
– У справах під Небесами чеснотливий муж нічого не шкодує і не нехтує, але чинить так, як справедливо.
11
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж прагне доброчесності,
Мала людина сумує за своєю землею;
Чеснотливий муж воліє бути покараним,