Віктор сів до столика, на якому стояв телефон, набрав номер власкора.
Слухаю? пролунав жіночий голос. Кого вам?
Миколу Олександровича можна? запитав Віктор.
А хто дзвонить? запитав жіночий голос.
Це з газети зі «Столичної» відповів Віктор, відчуваючи напругу в жіночому голосі.
Як вас звуть? запитав голос.
Щось тут було не так, і Віктор, відчувши дрож у руці, опустив рурку на місце.
Кави! підказав він сам собі. Треба напитися кави.
Одягнувшись і хлюпнувши собі в обличчя дві пригорщі холодної води, він спустився до готельного бару. Підійшов до стійки, замовив подвійну половинку кави.
Сідайте, я вам принесу, сказав бармен.
Віктор вибрав місце у кутку бару, сів на мякий і широкий велюровий пуфик перед столиком зі скляною стільницею. Рука потяглася до важкої попільниці, теж із литого скла. Він задумливо покрутив її.
У барі було тихо.
Підійшов бармен, поставив на столик філіжаночку з кавою.
Ще щось? запитав він.
Ні. Спасибі. Віктор кивнув, потім підвів голову і пильно подивився на бармена. Скажіть, будь ласка, а що це за стрілянина була уранці?
Бармен стенув плечима.
Начебто валютну вбили Очевидно, когось скривдила.
Кава трохи гірчила, але її доброчинний вплив Віктор відчув майже відразу. Зникло відчуття дрожу в пальцях і сповільнилися якісь нервові струми в голові. До Віктора повернувся спокій. Він зібрався з думками.
Нічого страшного не сталося, почув він власну думку, що звучала настільки впевнено, що не вірити їй було неможливо. Це просто життя. Звичайне життя. Треба просто подзвонити головному й спитати, що робити.
Віктор допив каву, розрахувався, а тоді піднявся у свій номер і потелефонував до Києва.
У вас зворотний квиток на сьогодні, спокійно сказав Ігор Львович. Ото й повертайтесь. Продовжите займатися Києвом, а з провінцією доки почекаємо
Вже зайнявши своє місце в купе, Віктор розгорнув куплений на вокзалі свіжий номер «Вечірнього Харкова». Переглядаючи його, він наштовхнувся на розділ кримінальної хроніки, у якому дрібним кеглем перераховувалися свіжі злочини. Під рубрикою «Убивства» Віктор прочитав: «Учора біля пятої години вечора у своїй квартирі невідомі застрелили власного кореспондента «Столичних вістей» Миколу Агнівцева».
Вікторові стало моторошно. Він опустив розкриту газету на коліна. Поїзд зненацька смикнувся і газета впала на підлогу.
13
Підіймаючись уранці до себе, Віктор зіштовхнувся з дільничним міліціонером.
Доброго ранку! зрадів Сергій Фішбейн-Степаненко. Щось ви блідий
Як Мишко? запитав Віктор зацькованим голосом.
Усе в порядку! усміхнувся дільничний. Звичайно, нудьгував без хазяїна. Там у вас у морозильнику риба закінчується
Красно дякую! Віктор спробував удячно всміхнутися, але усмішка вийшла хвороблива і кисла. Я ваш боржник! Може, якось випємо по чарці?
Спасибі. Не відмовлюся, міліціонер кивнув. Дзвоніть, адже телефон знаєте! І якщо треба буде ще раз доглянути за вашим плеканцем не соромтеся! Я люблю тварин. Справжніх, звичайно, а не тих, з якими випадає мати справу по службі
Мишко зрадів хазяїну. Він уже стояв у коридорі, коли Віктор зайшов і увімкнув світло.
Привіт, любий! Віктор опустився навпочіпки і зазирнув пінгвінові в очі.
Йому здалося, що Мишко всміхнувся.
В очах пінгвіна дійсно блиснули радісні іскорки і він незграбно ступив уперед, до свого хазяїна.
Хоч хтось чекає на мене в цьому світі! подумав Віктор.
Він підвівся на ноги, роздягся і пройшов у кімнату. Пінгвін почапав слідком.
14
Уранці Вікторові боліла голова. Він лежав у ліжку і не мав жодного бажання підводитися.
Будики показували пів на десяту.
Повертаючися з боку на бік з розплющеними очима, Віктор зауважив пінгвіна, що стояв в узголівї.
О Господи! видихнув Віктор, ставлячи ноги на підлогу. Я ж його не годував від учора!
І, не звертаючи уваги на хворобливий шум у голові і стугоніння у скронях, він умився і пішов одягатися.
Морозне повітря вулиці трохи підбадьорило Віктора. Схоже, що зима ступала у його сліди від самого Харкова.
Треба потелефонувати головному думав дорогою Віктор. Скажу, що занедужав І газети купити треба, може, все-таки попрацюю трохи
У рибному відділі гастроному купив два кіла мороженої камбали. Потім, повагавшись, купив ще кілограм живої риби.