Уранці Віктор намітив собі героя першого «хрестика». Залишалося тільки попросити благословення в «головного».
5
О пів на десяту ранку, після «благословення» Ігоря Львовича, чашечки кави й урочистого одержання кореспондентського посвідчення, Віктор купив у кіоску пляшку «Фінляндії» і рушив до приймальні колишнього письменника, а тепер депутата парламенту Олександра Якорницького.
Депутат, почувши, що з ним хоче зустрітися кореспондент «Столичної», зрадів. Він відразу попросив секретарку скасувати подальший прийом і більше нікого до нього не пускати.
Зручно розташувавшись, Віктор поставив на стіл пляшку фінської горілки і диктофон. Депутат так само хутко поставив зобіч пляшки дві кришталеві чарки.
Говорив депутат легко, не чекаючи на питання. І про своє депутатство, і про дитинство, і про те, як був комсоргом курсу в університеті. А коли у пляшці засвітилося денце, він похвалився своїми поїздками до Чорнобиля. При цьому, схоже, Чорнобиль позитивно вплинув на його потенцію, що могли у випадку сумнівів підтвердити його дружина учителька приватної школи, і коханка співачка Національної опери.
Почоломкавшись на прощання, вони розійшлися. Враження депутат-письменник залишив у Віктора дуже живе, може бути навіть занадто живе для некролога. Але в цьому й штука: усякий небіжчик щойно був живий і рядки некролога мають ще берегти його зникоме тепло. Вони не повинні бути безнадійно чорними.
Удома Віктор швидко написав некролог поставив «хрестик» на депутаті дві сторінки теплої розповіді про живого і грішного. Навіть не знадобилося прослухувати диктофонний запис занадто свіжий був спогад.
Ігор Львович, прочитавши уранці текст, зрадів.
Вищий пілотаж! сказав він. Аби лишень чоловік цієї оперної співачки промовчав «За ним може тужити сьогодні багато жінок, але ми, памятаючи про них, усе ж віддамо наше співчуття дружині та ще одній жінці, чий голос, линучи попід склепіння Національної опери, звучав для нього, сягаючи слуху кожного». Гарно! Ну ж бо! Вперед!
Ігоре Львовичу, звернувся до нього Віктор, насмілившись. Мені трохи бракує інформації, а якщо я в кожного сам братиму інтервю піде багато часу. Може, у нас у газеті є якась картотека
«Головний» посміхнувся.
Звичайно, є, сказав він. Я й сам хотів тобі запропонувати. У відділі криміналістики. Я скажу Федорові, щоб ти мав доступ!
6
Життя Віктора самоорганізувалося, прилаштувавшись до роботи. Він докладав усіх зусиль. Добре, що Федір з відділу криміналістики ділився з Віктором усім, що мав. А було в нього багато чого від імен коханців і коханок Дуже Важливих Персон до конкретних гріхопадінь цих же персон та інших подій з їхнього життя. Коротше, саме в нього Віктор брав відсутні деталі їхніх життєписів, що, як гарні індійські прянощі, перетворювали «хрестик» із констатації сумного факту на страву для гурманів.
І він регулярно клав на стіл «головному» чергову порцію текстів. Усе було чудово. У кишені шелестіли гроші не дуже великі, але достатні для цілком скромних запитів Віктора. Єдине, що йому вряди-годи допікало, це брак слави, нехай навіть анонімної. Занадто життєспроможними були герої його жанру. З-понад сотні описаних «до кінця» ДВП, ніхто не тільки не вмирав, але навіть і не хворів. Але ці міркування не псували Вікторові робочого ритму. Він працьовито гортав газети, виписував прізвища, занурювався у біографії цих людей. Вітчизна має знати своїх героїв торочив він собі.
Був листопадовий вечір. За вікном падав дощ. Пінгвін Мишко знову приймав холодну ванну. А Віктор саме міркував про живучість своїх героїв. І раптом задзвонив телефон.
Я від Ігоря Львовича, сказав хрипкий чоловічий голос. Треба б поговорити, є одна справа.
Почувши імя рідного редактора, Віктор охоче погодився на зустріч. За півгодини він зустрічав удома гостя чоловіка років сорока пятьох, підтягнутого, вбраного зі смаком. Гість прийшов з пляшкою віскі, й вони відразу сіли до кухонного столу.
Мишко! відрекомендувався гість, а Віктор усміхнувся і відразу зніяковів.
Пробачте, так звуть мого пінгвіна, сказав він.
У мене є давній друг, дуже хворий почав гість. Ми однолітки і дружимо з дитинства. Звуть його Сергій Чекалін. Я хочу замовити вам його некролог Візьметеся?
Звичайно, відповів Віктор. Але мені потрібні факти з його життя, бажано щось особисте.