Налий ще, попросив Мишко.
Випивши другу чарку, він вийшов у коридор, відтіль зазирнув до кімнати, де на канапі мирно спала Соня. Знову повернувся до кухні.
Ти, напевно, хочеш знати, що трапилося? повільно, уже більш розслабленим голосом запитав Мишко, дивлячись в очі Вікторові.
Віктор промовчав. Йому вже нічого не хотілося дізнатися він хотів спати і дивна поведінка Мишка-непінгвіна починала його стомлювати.
Ти, либонь, вже знаєш про стрілянину й вибухи? запитав Мишко, кивнувши на газети.
Ну?
А знаєш, хто у всьому цьому винний?
Хто?
Втомлена і недобра посмішка Мишка затягла павзу.
Ти сказав він Вікторові.
Я? здивувався Віктор. Як це я?
Ну, не зовсім ти, звісно Але без тебе цього б не відбулося Мишко дивився, не кліпаючи, на Віктора, але Вікторові здавалося, ніби він дивиться кудись далі, крізь нього. Просто тобі було кепсько, я це бачив. Я тебе запитав чому? Ти сказав. Ми були відверті, мені саме ця дитяча відвертість у тобі й подобається Ти хотів, щоб твої «фиґлі» у жалобних рамках друкувалися. Це зрозуміло. Я тебе й запитав тоді, хто твій улюблений майбутній небіжчик Просто хотілося зробити тобі приємне Налий ще.
Віктор підвівся, налив коньяку Мишкові й собі. Подивився на свої руки, зауважив, що вони тремтять.
Ти хочеш сказати сторопіло проговорив Віктор, що Якорницького ти?
Не я, а ми поправив його Мишко. Але ти не тривожся, він цього більше ніж заслуговував Інша справа, що з його смертю «осиротіло» кілька аматорів приватизації, у яких він уже взяв аванси Крім того, у нього зберігалися якісь папірці, якими він продовжував собі безпеку і життя, папірці, що стосуються його колег по парламенту У них там, нагорі, важке життя Як на війні
Павза, що потім наступила, затяглася. Мишко дивився у вікно. Віктор гарячково обмірковував тільки що почуте.
Слухай-но, нарешті заговорив він, а до смерті його коханки я теж причетний?
Ти не зрозумів, спокійним учительським голосом мовив Мишко. Ми з тобою витягли спідню карту з-під карткового будиночка, і усе, що сталося потім, це просто повний обвал. Тепер треба перечекати, доки вляжеться курява
Мені теж? не без переляку в голосі спитав Віктор.
Мишко стенув плечима.
Це справа індивідуальна, сказав він, сам собі наливаючи чарку. Але тобі, напевно, не варто переживати. Здається, ти під гарним захистом Тому я до тебе і прийшов
Під чиїм?
Мишко розвів руками.
Я ж не сказав, що точно знаю. Просто відчуваю. Не було б захисту і тебе б уже не було
Мишко замислився.
Я тебе можу попросити про послугу? за мить запитав він.
Віктор кивнув.
Йди ти спати, а я ще тут посиджу Подумаю
Віктор пішов у відпочивальню. Ліг. Спати не хотілося. Прислухався до тиші квартири, але ніщо її не порушувало. Здавалося, усі міцно сплять. Раптом з вітальні долинув невиразний дитячий голос. Віктор прислухався. «Мама мама» бурмотала уві сні Соня.
А де насправді її мама? подумав Віктор.
Зрештою він заснув.
За якийсь час з-за темно-зеленої канапи виборсався пінгвін і ліниво пішов до відкритих дверей до вітальні. Проходячи через вітальню, зупинився на мить біля сплячої дівчинки, подивився на неї уважно. Тоді почапав далі. Вийшов у коридор. Штовхнув наступні двері й ступив у кухню.
Перед ним на місці хазяїна сидів, опустивши голову на стіл, незнайомий йому чоловік. Він спав.
Кілька хвилин пінгвін дивився на нього, нерухомо стоячи в дверях. Потім розвернувся і пішов назад.
24
Годинник на тумбочці показував сьому. На вулиці було ще темно і тихо. Головний біль збудив Віктора, і він лежав на спині, дивлячись у стелю і думаючи про вчорашню розмову з Мишком. Зараз, попри головний біль, у нього зявилося кілька питань до вечірнього гостя.
Віктор поволі, намагаючись не шуміти, підвівся. Одяг халат і пройшов у вітальню.
Соня ще спала. Вона була дбайливо укутана в сіре осіннє пальто Віктора, що доти висіло на вішалці в передпокої.
Віктор набрався духу і вийшов у коридор, зупинився перед відкритими дверима на кухню.
У кухні нікого не було. На столі лежала нотатка.
«Мені час іти. Лишаю Соню в тебе відповідаєш головою. Коли курява вляжеться зявлюся. Мишко.»
Нотатка трапила його зненацька, і тепер він сидів за столом, упявши погляд у два рукописних рядки, і намагався вигнати з голови так і не загадані Мишкові питання.