Сергій знову поліз у рюкзак і цим разом дістав відтіля рушник. Сповив ним пінгвіна.
Це щоб не застудився! пояснив він Вікторові.
Пінгвін постояв так, сповитий, хвилин пять, потім скинув з себе рушник.
Віктор почув за спиною чиїсь кроки. Озирнувся.
У кількох кроках від них стояв рибалка, «хазяїн» ближньої ополонки.
Що? Клює? запитав його Сергій.
Той заперечно замотав головою, не пускаючи при цьому пінгвіна з очей.
Послухайте, нарешті вимовив він. Це у вас пінгвін або я вже схибив?
Схибив, цілком щиро сказав йому Сергій.
О Господи! злякано видихнув рибалка.
Він якось незграбно змахнув руками, розвернувся і подався назад до своєї ополонки.
Віктор і Сергій провели його поглядом.
Може, питиме менше! з надією в голосі вимовив Сергій.
Слухай, ти ж не на роботі! докоряв Віктор. Чом ти пяниць лякаєш?
Професійний інстинкт, з усмішкою на обличчі виправдався Сергій. їсти хочеш? Або ще хильнем коньячку?
Хильнем! Віктор кивнув.
Пінгвін раптом почав нетерпляче переступати з лапи на лапу і ляскати себе по боках плавцями-недокрилками.
Він що, до вітру хоче? посміхнувся Сергій, відгвинчуючи з коньячної пляшечки корок.
А Мишко тим часом пересунувся з ковдри на кригу і, смішно подріботівши, знову шубовснув в ополонку.
21
Уночі з неділі на понеділок Віктора розбуркав наполегливий телефонний дзвінок. Остаточно прокинувшись, він однаково не хотів підводитися, просто лежав і чекав, коли настирливцю урветься терпець, але він не уривався. Навіть пінгвін прокинувся і щось крекнув.
Віктор підвівся і невпевнено підійшов до телефону, що дзвонив.
«Що за ідіотські жарти!» думав він, беручи рурку.
Алло, Вітя? пролунав нетерплячий голос головного. Пробач, що збудив! Термінова робота! Чуєш?
Авжеж.
Зараз до тебе приїде курєр з конвертом. Він чекатиме в машині під парадним, а ти постарайся якнайшвидше зробити «хрестик». Він має піти в ранковий випуск!
Віктор кинув оком на будики на тумбочці. Пів на другу.
Згода, сказав Віктор.
Він одяг блакитний махровий халат і пішов у ванну. Вмився зимною водою. Потім до кухні. Поставив на плитку чайник, друкмашинку на кухонний стіл.
Вслухався в тишу нічного подвіря. Подивився на будинок навпроти в усьому будинку світилося тільки два вікна.
Чуже неспання не хвилювало Віктора. Він уже отямився, тільки у голові відчувалася важкість.
Дістав аркуш паперу, вставив у машинку і знов прислухався до тиші нічної вулиці.
З тиші народився звук легковички, що підїхала до парадного. Ляснули дверцята.
Віктор сидів і терпляче чекав на дзвінок у двері. Але замість дзвінка за хвилину він почув обережний стукіт.
Чоловік років на пятдесят із заспаним обличчям і червоними очима простягнув йому великий коричневий конверт.
Я чекатиму внизу, в машині. Якщо засну постукаєте в дверцята, сказав він, не заходячи до коридора.
Віктор кивнув.
Уже вмостившись перед машинкою, розкрив конверт, витяг аркуш паперу і театральну програмку.
«Пархоменко Юлія Андріївна, 1955 року народження, з 1988 р. солістка Національної опери. Заміжня, двоє дітей, читав Віктор надрукований на машинці текст, 1991 р. мала операцію на груді. У 1993 р. як свідок залучалася до суду в справі про зникнення артистки Національної опери Санученко Ірини Федорівни, з якою відверто ворогувала. 1995 року відмовилася від участі в гастрольній поїздці до Італії, чим ледве не зірвала заплановані гастролі».
Далі додано від руки: «тяжко пережила загибель свого найближчого друга письменника і депутата парламенту Миколи Олександровича Якорницького, з яким познайомилася під час свого виступу на закритому святкуванні депутатами Дня незалежності України в Маріїнському палаці в 1994 році». Ці рядки були підкреслені червоним олівцем, і Віктор одразу пригадав останню розмову з Ігорем Львовичем.
Він кілька разів перечитав підкреслені рядки. Інформації було обмаль, але ритм думок уже налаштувався на смуток майбутнього тексту.
Віктор переглянув програмку, на другій сторінці побачив кольорове фото солістки. Гарна струнка жінка з яскравим, либонь штучним румянцем на щоках. Мигдалевий розтин очей, каштанове волосся, що хвилясто спадало з плечей. Театральна сукня дуже пасувала їй.
Віктор знову зосередився на чистому аркуші паперу, вставленому в машинку.