Підтримка життєво важливих функцій для запобігання біологічної смерті постраждалого до прибуття медичних працівників.
3.2.1. Серцево-легенева реанімація (СЛР)
СЛР включає в себе всі елементи реанімації без обладнання, зроблені однією або декількома особами, що надають першу допомогу постраждалим із зупинкою дихання та серця.
Елементи СЛР:
– власна безпека;
– первинна оцінка;
– (А) забезпечення прохідності дихальних шляхів;
– (В) перевірка дихання;
– (С) компресія грудної клітки. Вентиляція дихальних шляхів.
Власна безпека (ризики рятувальника):
– оцінка безпеки місця події;
– оцінка безпеки при наданні допомоги;
– уникнення зовнішніх небезпек;
– транспорт, електрика, газ, вода;
– туберкульоз, гепатит В або С. Вважати всіх постраждалих потенційно хворими на гепатити та ВІЛ.
Оцінка стану постраждалого
Запитати: «Ви в порядку?», при відсутності відповіді потрусити за плечі (а).
Якщо постраждалий реагує, продовжити його оцінку.
Якщо постраждалий не реагує:
– гукайте на допомогу;
– покладіть постраждалого на спину;
– (А) відкрийте дихальні шляхи;
– гіперекстензія голови, піднімаючи щелепу (б).
При підозрі на ушкодження шийного відділу хребта:
– висунути щелепу (в):
– звільніть ротову порожнину та дихальні шляхи від сторонніх тіл;
– (В) перевірте дихання (бачу, чую, відчуваю);
– слідкуйте за рухами грудної клітки;
– прислухайтеся до дихання;
– відчуйте подих щокою.
За 10 секунд має бути 2 – 3 подихи.
Якщо постраждалий дихає нормально:
– покладіть постраждалого в стабільне бокове положення;
– викличіть спеціалізований екіпаж за телефоном 103;
– перевертайте постраждалого кожні 2 – 3 хв.
Якщо постраждалий не дихає:
– зверніться по кваліфіковану допомогу за телефоном 103;
– (С) встановіть руки посередині грудної клітки;
– компресія грудної клітки. Вентиляція дихальних шляхів.
Реанімація має буде ПРИЗУПИНЕНА в разі появи таких ознак життя:
– кашель;
– спонтанність рухів;
– блювота;
– мимовільне відкривання очей.
СЛР ЗУПИНЯЄТЬСЯ в наступних ситуаціях:
– прибуває кваліфікована допомога і бере на себе реанімацію;
– під час реанімації постраждалий почав дихати;
– рятувальник фізично виснажений.
СЛР двома рятувальниками:
– один рятувальник з лівого боку постраждалого;
– другий рятувальник з правого боку постраждалого;
– зміни можуть бути виконані кожні 2 хвилини;
– кожен рятувальник залишається на своєму місці;
– змінюється тільки дія, яку робив попередній рятувальник.
Коли рятувальник не бажає робити вентиляцію «рот в рот» (з етичних причин), мають бути застосовані безперервні компресійні рухи із частотою не менше 100 / хв.
3.3. Домедична допомога в разі кровотеч
Кровотеча – це витік крові із кровоносних судин через одне або декілька порушень їхньої цілісності.
У залежності від типу поранення судин кровотеча може бути:
– артеріальна – кров яскраво-червоного кольору, добре насичена киснем (інтенсивне витікання з ритмічною синхронністю серцебиття);
– венозна – кров темно-червоного кольору (менше кисню, більше СО
2
– капілярна – дифузна кровотеча, пошкодження невеликих судин з неінтенсивним витіканням (припиняється самостійно).
Стосовно зовнішнього середовища кровотеча може бути:
– зовнішня – безперервний потік крові через шкіру (відкрита рана);
– внутрішня – кров скупчується в одній з порожнин тіла або тканинах;
– кровотечі з порожнин – характеризуються внутрішньою кровотечею, з подальшим видаленням крові з порожнини (ніс, анус, вухо та ін.)
За чисельністю втрати крові кровотеча може бути:
– мала – обсяг крововтрати до 500 мл;
– середня – втрата крові 500 – 1000 мл – збудження, запаморочення стоячи;
– велика – втрата крові 1000 – 1500 мл – блідість, тахікардія, тахіпное, пітливість, холодні шкірні покриви, низький кров’яний тиск, прискорене дихання;
– критична втрата крові більше 1500 – 2000 мл, АТ не вимірюється, непритомність постраждалого (геморагічний шок).
Гемостаз
Припинення кровотечі та відновлення нормального кровообігу
Цей процес може бути самостійним в разі невеликої кровотечі через втручання власних ресурсів організму, але часто потрібне зовнішнє втручання.
Гемостаз може бути тимчасовий та остаточний.
Тимчасовий гемостаз може бути досягнутий шляхом:
– прямого натиснення на рану;
– точкового натиснення;
– піднімання пошкодженої кінцівки.
Пряме натиснення на рану виконується стисненням рани стерильною пов’язкою.
Або без пов’язки – покласти на рану серветку, бинт, чисту носову хустинку.
Кровотеча може бути зупинена шляхом прямого натиснення. Для цього можна використовувати допоміжний предмет, наприклад пульт дистанційного керування.
Цей метод може бути тільки короткочасним.
Остаточний гемостаз досягається за рахунок постійного і повного зупинення кровотечі судин. В лікарні найбільш часто – за допомогою лігатурної нитки.
Застосування турнікета
Повне стиснення за допомогою джгутів
Використовується тільки в крайніх випадках і якщо кровотечу не можливо контролювати за допомогою інших методів (наприклад, при ампутації кінцівки)!
Важливо зупинити надмірну кровотечу без стиснення тканин.
Стиснення більше 2-х годин може призвести до дуже серйозних ускладнень, тому:
– завжди до турнікету прикріпляють записку, що супроводжує постраждалого, в якій зазначені його дані: ім’я та точний час застосування турнікета;
– кожні 30 хвилин треба послабляти трохи турнікет, щоб надходило кровопостачання до кінцівок;
– повне зняття турнікета тільки в лікарні.
Зупинка кровотечі за допомогою турнікета САТ
Турнікет САТ було розроблено для надання допомоги військовослужбовцям, однак, враховуючи його ефективність, зараз його використовують в цивільних умовах.
3.4. Домедична допомога в разі травм
3.4.1. Поранення грудної клітки
Ушкодження грудної клітки поділяють на закриті (забиття, здавлювання, перелом ребер) і відкриті (поранення). Поранення, в свою чергу, поділяють на проникаючі (супроводжуються порушенням цілісності плеври) та непроникні (без порушення цілісності плеври). Ушкодження грудної клітки можуть сполучатися з ушкодженням внутрішніх органів грудної порожнини – легень, серця.
При проникаючих пораненнях і розривах легень виникає пневмоторакс (надходження повітря в плевральну порожнину). При ушкодженні судин грудної стінки чи легень і кровотечі у плевральну порожнину виникає гемоторакс.
Види пневмотораксу:
– відкритий: повітря в момент вдоху заповнює плевральну порожнину, а в момент видиху виходить із неї;
– закритий (напружений): виникає при травмі грудної клітки, що супроводжується розривом легень або бронхів. До розриву легень найчастіше призводить зміщення уламків при переломі ребра чи різке напруження легень у ділянці коренів у момент удару. Через розрив легень або бронхів у плевральну порожнину потрапляє повітря, в результаті чого легеня стискається та тисне на центральні судини і серце.
Якщо при розриві трахеї чи бронхів повітря потрапляє в середостіння – розвивається емфізема середостіння.
– клапанний: повітря в момент вдоху надходить у плевральну порожнину, а при видиху через зсув тканин у рані та її закриття не виходить назовні. При цьому виникає напружений пневмоторакс, який призводить до здавлювання судин і серця.
Ознаки пневмотораксу:
– прискорене дихання;
– грудна клітка випинається з боку ураження, не бере участі в диханні;
– надування судин в області шиї;
– зміщення зони кадика в протилежну сторону від поранення.
Допомога при пневмотораксі:
– Використовується повітря – непроникний (оклюзивний) матеріал, який фіксується клейкими смужками з трьох сторін, четверта сторона залишається вільно відкритою, дозволяючи йому функціонувати як клапан.