– погрози, образливі вирази, репліки, знаки, в тому числі сексуального характеру;
– суперечки, дискусії та дії, що перешкоджають нормальному спілкуванню або провокують протиправну поведінку;
– необґрунтовані перевірки паспортів та інших документів.
Поліцейському рекомендується не сприймати на свій рахунок образливих зауважень, недоречних жартів, глузувань, висловлених на вулицях і в громадських місцях.
Неприпустимими є: грубість, зверхність, іронічність, саркастичне чи неввічливе формулювання зауважень, вирази та репліки, що ображають людську гідність, погрози, повчання, несправедливі звинувачення, дискримінаційні та сексистські вислови та поведінка, загрозливі жести й знаки.
Порядок звернення до особи:
– привітатись, приклавши праву руку до головного убору;
– відрекомендуватися (назвати прізвище, посаду, спеціальне звання);
– пред’явити на вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук;
– спитати: «Як я можу до вас звертатися?»
– аргументувати причину звернення;
– уважно вислухати пояснення особи;
– у межах компетенції вжити заходів реагування (зробити попередження, скласти протокол про адміністративне правопорушення тощо).
Якщо особа на зауваження реагує збуджено, поліцейський повинен:
– витримати паузу (дати заспокоїтись);
– дати можливість висловити причину збудження;
– висунути вимогу щодо пояснення її неправомірних дій;
– пояснити недопустимість такої поведінки з посиланням на відповідні нормативно-правові акти;
– у разі продовження протиправних дій особою попередити про можливе застосування до неї поліцейських заходів примусу;
– тільки після цього може бути прийнято рішення про складання протоколу, накладення штрафу на місці, доставляння порушника до органу (підрозділу) поліції або можливість обмежитись зауваженням;
– зауваження правопорушникам, які мають при собі дітей, по можливості, робиться так, щоб діти цього не чули. З підлітками поліцейські повинні поводитися так само ввічливо, як і з дорослими. Зауваження дітям робляться з урахуванням їх психології і рівня розвитку.
Приклади звернення до особи:
Варіант 1:
«Бажаю здоров’я. Сержант поліції Дронь. У місті тривають оперативні заходи, пред’явіть, будь ласка, ваші документи».
Якщо громадянин має бажання пересвідчитись у наявності службового посвідчення: «Будь ласка, моє службове посвідчення».
Після перевірки: «Дякую, вибачте за незручності, усього найкращого».
Варіант 2:
«Бажаю здоров’я. Старший сержант поліції Онопенко. Ви порушили ч. 1 ст. 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення: курили на зупинці громадського транспорту, що заборонено законом. Пред’явіть, будь ласка, ваші документи».
Якщо громадянин має бажання переконатись у наявності службового посвідчення: «Будь ласка, моє службове посвідчення».
2.2. Особливості спілкування з окремими категоріями громадян та ЗМІ
2.2.1. Спілкування з іноземцями
У спілкуванні з іноземцями, особами без громадянства, біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, поліцейський повинен діяти за загальними правилами спілкування з громадянами, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, ураховувати особливості расової та національної належності, громадянства, віку та мови, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.
У разі необхідності роз’яснити правила поведінки та правила перебування на території України. Не рекомендується обговорювати питання політики, діяльності органів державної влади, у тому числі поліції.
Поліцейський повинен:
– при зверненні до особи встановити, чи розуміє вона українську мову, а якщо ні, то які мови розуміє.
– якщо знає українську мову – продовжити спілкування українською;
– якщо не знає української мови, але знає таку, на якій може спілкуватися і поліцейський, перейти при можливості на мову, зрозумілу іноземцеві, знизити темп мовлення, активно інтонувати, виділяти логічні наголоси;
– якщо іноземець та поліцейський не мають можливості спілкування в силу відсутності спільної мови – встановити, чи є поруч хтось, хто міг би перекласти суть розмови. Наприклад, супутник затриманої особи. Якщо посередника не знайшлося, перейти на мову жестів та/чи продовжити спілкуватися (переклад) за допомогою гаджетів.
– перевірити документи. За потреби доставити особу до територіального органу поліції, викликати перекладача.
Під час перевірки поліцейський має:
– поводитись з документами бережно. Якщо в документі знаходяться гроші, будь-які записки та інші папери або цінності, запропонувати власникові самому вилучити їх звідти;
– звернути увагу на відповідність наявної в документі фотокартки та особи громадянина, правильність заповнення усіх реквізитів, цілісність захисної сітки документа, строк його дії, на відмітку щодо реєстрації та інше;
– вжити застережних заходів при перевірці документів у особи, що підозрюється у вчиненні правопорушення. З цією метою рекомендується стояти на півоберта праворуч від того, кого перевіряють, на безпечній відстані від нього та пильно стежити за ним;
– перевірку проводити на деякій відстані від сторонніх громадян, а якщо є можливість – в найближчому службовому приміщенні дільничного офіцера поліції або громадському пункті охорони публічної безпеки і порядку.
2.2.2. Спілкування з особами, які користуються дипломатичним імунітетом
Поліцейський повинен діяти за загальними правилами спілкування з громадянами, враховуючи водночас привілеї осіб із дипломатичним імунітетом:
– особиста недоторканність;
– недоторканність використовуваних ними транспортних засобів, які офіційно належать представництвам (консульствам);
– імунітет від кримінальної, цивільної, адміністративної юрисдикції України;
– право підняття на транспортному засобі національного прапора тощо.
Дії в разі виявлення правопорушення, учиненого особою з дипломатичним імунітетом:
– повідомити про подію чергового територіального органу Національної поліції;
– вжити заходів щодо припинення правопорушення;
– записати номер та вид документа особи, який підтверджує її дипломатичний імунітет;
– скласти письмовий рапорт на ім’я начальника територіального органу Національної поліції.
2.2.3. Спілкування з народними депутатами України
Під час спілкування з народними депутатами України поліцейський повинен діяти за загальними правилами спілкування з громадянами та:
– на вимогу народних депутатів, інших посадових осіб пред’явити службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук;
– пересвідчитись, що це народний депутат (перевірити наявність депутатського посвідчення та нагрудного знака народного депутата України);
– вислухати заяву (інформацію) та, якщо це не суперечить вимогам правил несення служби, ужити відповідних заходів, доповівши про це старшому начальникові.
Приклади звернення до народного депутата:
Варіант 1:
«Бажаю здоров’я. Сержант поліції Дронь. Ваші вимоги є законними, однак не належать до моєї компетенції, я обов’язково доповім про них старшому начальникові. Якщо моя відповідь вас не задовольнила, ви можете звернутися до старшого начальника, який перебуває… (назва вулиці, площі, приміщення тощо)».
Якщо дії або заяви народного депутата України суперечать вимогам законодавства щодо несення служби, працівник поліції зобов’язаний негайно доповісти про це старшому начальникові й далі діяти за його вказівкою.