Ви, мабуть, думаєте, що таке можуть дозволити собі лише люди низького рангу, але це не так – навіть посадовці високого рангу так себе поводять. Наприклад, саме так одного разу повів себе третій секретар імператорської канцелярії.
Інколи такі люди, коли нап’ються, то починають теревенити. Потирає рукою борідку, якщо у нього вона є, і пропонує сусідові пригубити чарочку зі словами: «Давай, більше пий!» – а сам уже на ногах не стоїть, та ще й затягує дитячу пісеньку:
«Ой, та в губернську управу я пішов…».І так, уявіть собі, поводяться чоловіки вищого рангу.
Заздрять іншим, жаліються на свою долю, вказують, що робити іншим, розпитують про кожну дрібницю у людей, а якщо ті відмовляються розповідати, одразу гніваються; почувши про якусь новину зі сторони, розповідають потім про це скрізь, нібито самі все бачили. Ну чи не потворно це?
Коли щось намагаєшся почути, а тут якраз малеча розплакалася і не перестає.
Коли збирається багато ворон у зграї та й починають каркати без перестану.
Коли собака побачила чоловіка, який потайки пробирається до тебе, і гавкає на нього, що є сили. У такий момент хочеться прибити цю собаку.
Коли, буває, сховаєш когось у такому місці, де він не має права бути, а він засне і хропе що є сили.
Коли прийде до тебе таємничий гість, але в довгому капелюсі, і ось раптом, коли він уже виходить, капелюх чіпляється за щось і починає шелестіти. Намагається пройти крізь штору на виході і чіпляється за неї, перекидає її, а вона ще більше шелестить. От горе, коли штора бамбукова, а її край падає на підлогу. А хіба ж важко пройти через штору нечутно.
Потім дратує мене, коли маленьку легеньку перегородку штовхають з великою силою. Хіба не можна її легенько підняти, тоді вона без жодного скрипу відкриється. Навіть легка розсувна перегородка буде скрипіти, якщо її неправильно відчиняти. Ну чи не зрозуміло?
А як же дратує, коли збираєшся подрімати, уже лягла, і тут над вухом тоненьким своїм голосом раптом запищав комар, до того ж своїми маленькими крильцями він ще й ганяє вітерець. Просто жах!
Також неймовірно дратує скрип екіпажа, в якому їдеш: «Скрип-скрип», навіть коли їдеш не у власній повозці, то починаєш ненавидіти хазяїна екіпажа.
Розповідаєш якусь історію, аж раптом хтось підхоплює розмову і продовжує сам розповідати. Які ж некультурні діти чи то дорослі, які ось так втручаються в розмову.
Коли до тебе одного разу забігли діти, ти з ними порозважалася, дала їм багато цікавих іграшок. Вони до цього звикли, і тепер щоразу біжать до тебе, навіть не питаючи дозволу.
Коли до тебе приходить гість, якого ти зовсім не хочеш бачити, ти намагаєшся зробити вигляд, що спиш, але ж служниці підходять, нахабно будять, дивляться на тебе з докором, мовляв, ну ви бачили таку соню, от тоді справді бере зло.
Коли придворна дама лише вступила на службу, а вже робить вигляд, що все знає, береться повчати інших людей.
Коли коханий чоловік починає тепло відзиватися про своє минуле кохання. Навіть якщо це все в далекому минулому, все одно не дуже приємно, не кажучи вже про те, якщо він розійшовся з попередньою коханою зовсім нещодавно. Ось тоді вже бере злість. Проте, залежно від випадку, бувають різні ситуації.
Коли гість голосно чхає, адже це може дозволити собі лише хазяїн дому.
Блохи також не дають спокою. Під кімоно скачуть так, що, здається, і кімоно піднімається догори.
Та й собаки теж заважають. Особливо коли починають завивати в усій окрузі.
26. Те, що зачіпає серце
Чоловік матері.
У випадку, якщо дитина – дівчинка, то це добре, оскільки вони майже зовсім не перетинаються, проте бідолашний – хлопчик.
Спочатку він поводиться як хлопчик, який не вміє відстояти себе, але потім виростає і вправно висловлює свої думки.
27. Те, що навіює сум
Екіпаж, в якому їде один чоловік. Якої він посади? І чому їде один? І про що так замислився?
Тушечниця, у якій не розтерти туш.
28. Чоловік, який повертається на зорі
Чоловік, який повертається на зорі, загубив віяло, залишивши його там, де він спав. Всі починають шукати, хоча ще дуже темно. Люди тільки й повторюють: «Дивно, як дивно». Аж нарешті його знаходять. Та людина розкриває віяло, показує його і йде. Або ж таке ще: чоловік, який повертається від жінки, починає довго зав’язувати капелюха, можна так довго і не возитись.
Розставання на зорі має бути швидким.
А то буває, що чоловік проспить і прокидається, коли вже ранок, та й починає панікувати, як дівчина.
29. Те, від чого тремтить серце
Коли бачиш маленьких горобців.
Коли проїжджаєш повз маленьких діточок, які граються.
Коли спостерігаєш, як дорогоцінне дзеркало вже трохи потемніло.
Бачити, як високоповажний чоловік зупиняється біля будинку і просить служниць щось запитати в мене.
Скупатися, нафарбуватись, одягти кімоно, просякнуте пахощами, – ось щастя, навіть якщо тебе ніхто не бачить.
Серце б’ється і від того, що чекаєш на коханого, навіть від кожного звуку вітру чи дощу серце вже вискакує з грудей.
30. Те, що дуже дороге як пам’ять
Згадка про кохання, яке вже минуло.
Ляльки, якими гралася у дитинстві.
Маленькі клаптики шовку, які випадково знайшла між сторінками книги.
Коли в дощовий день знаходиш лист від коханого, з яким уже не разом.
Засохлі мальви.
Віяло, яким користувалася минулого року.
Ніч із яскравим місяцем.
31. Те, що любо серцю
Малюнок красивої жінки, та ще й з гарно підібраними написаними поряд словами.
Коли краї рукавів кімоно у придворних дам видно з екіпажа, оскільки так багато набилося жінок до повозки. А за екіпажем ще йде цілий почет, погонич вправно веде биків.
Коли пишеш листа на тоненькому папері та ще й тоненьким пензликом.
Коли граєш у кості і тобі часто випадають потрібні числа.
Коли гарно вичорнилися зуби.[44]
Коли, прокинувшись, робиш ковток води.
Коли на серці дуже сумно, аж раптом до тебе приходить гість, з яким ти не зовсім близько товаришуєш, але він так багато розповідає останніх новин: і про веселе, і про сумне – про різне. Він так ясно і чітко все розповідає, що його хочеться слухати і слухати. І ось на серці в тебе вже стає якось легше, краще…
Коли йдеш до храму, чи то буддійського, чи то синтоїстського, молишся, щоб твоє бажання збулося, а службу в храмі читають розбірливо і чітко – це також дуже приємно.
32. Екіпаж
Екіпаж вельмишановного пана має їхати повільно.
Якщо він занадто швидко їде, то це виглядає зовсім негарно. Коли повозка пролітає дуже швидко, прислуга не встигає роздивитися, хто проїхав. Тоді цікаво думати: хто ж це проїхав?
А от який інтерес, коли екіпаж їде повільно? Тоді вже можна побачити, хто у ньому їде, що зовсім нецікаво.
33. Бики
Найкращий бик – це той, у якого маленький лоб з білою смугою. А також білий живіт, ноги та кінчик хвоста.
34. Коні
Гнідий кінь гарний, коли на ньому багато плям. У вороного коня тіло має бути чорним, а ноги – білими.
35. Погоничі коней
Погонич має бути сильний тілом, у волоссі – сивина, обличчя – червоне, але він повинен мати ще й трохи розуму та кмітливості.
36. Охоронці
Охоронці в палаці мають бути худорлявими і стрункими.
І не лише охоронці, а й усі молоді чоловіки.
37. Люблю, коли в маленьких пажів
Люблю, коли в маленьких пажів гарне волосся, коли воно лежить на голові гладенькими пасмами.
Коли такий паж розмовляє з тобою милим голосом – це насправді чудово!
38. Кішки
У кішки лише спина має бути чорною, все інше – лише білого кольору.
39. Проповідник
Проповідник має бути вродливим. Коли постійно дивишся на його обличчя, то швидше опановуєш навчання. Оскільки, коли дивишся навсібіч, то зовсім не запам’ятовуєш навчання. Саме тому некрасивий проповідник винний у наших грішках.
Однак не будемо про це. Якби я була трошки молодшою, то написала б про інше, та у моєму віці це вже грішно згідно з буддійським вченням.