Всего за 65 руб. Купить полную версию
О ПІВНОЧНИЦЯ
Опівночницю ще називають лунатизмом, а людей, які хворіють на цю хворобу, – лунатиками, ночеходами. Цю хворобу виганяють сімома прутиками або сорочкою дитини, яку міряють взад-вперед і навхрест ниткою, потім кладуть під поріг, щоб лунатик не міг через неї переступити.
ПЕРЕПОЛОХ, ПЕРЕЛЯК
Дух дитячого страху, переляку. Від переполоху на дитину одягали сорочку задом наперед. Вважали, що переполох від собаки не такий небезпечний, собака сам той переполох вигавкає. Набагато небезпечніший переполох від злого і мовчазного гусака, що поженеться за дитям; та й укус гусака заживає довго.
Якщо переляк не проходив, сорочку дитини міряли навхрест ниткою, яку потім клали під поріг, щоб всі її топтали. Коли й це не допомагало – йшли до знахаря.
П ІДТИННИЦЯ
Так називали хворобу, яка чіпляється до чоловіка, коли той напідпитку засинає під тином, на сирій землі чи мокрій траві.
ПРОСТУДА
Мабуть у світі немає людини, яка б не хворіла на простуду. В давнину ліків не знали, тому простуду, як і інші захворювання, лікували за допомогою засобів народної медицини: трав, настоянок, ягід тощо та силою слова – замовляннями.
Деякі народні цілителі та й сучасні лікарі вважають, що лікувати простуду медикаментами не слід. З їхньої точки зору правильне лікування – піст до 5 днів: можна їсти каші, фрукти і робити хворому клізми. Біль, чхання, кашель, температура необхідні і корисні для здоров'я, і поспішати їх позбутися за допомогою ліків не варто. Біль – важливий попереджувальний сигнал організму. Під час чхання дихальні шляхи і легені очищуються від шкідливих речовин і алергенів. А кашель звільнює організм від бактерій і вірусів. Якщо надміру глушити кашель ліками, це може призвести до запалення легень чи до іншого захворювання дихальних шляхів. Тільки коли кашель сухий, слід приймати відповідні лікувальні засоби. Температура теж важлива зброя організму, яку в жодному разі не можна «знешкоджувати» за допомогою ліків. Якщо вона не перевищує 39 градусів С, то сама по собі скорочує термін захворювання, нейтралізує віруси і бактерії.
Про все це знали давні слов'яни і уміло переборювали простуду. Якщо ж важко витримати піст і немає часу довірити своє здоров'я матінці-природі, слід звертатися до випробуваних віками засобів народної медицини, рецепти яких можна відшукати.
ПРОЩЕННЯ
У народі існує повір'я: якщо хто захворіє в лісі чи після купання, а сам знає за собою якийсь гріх проти цього водоймища (плював у воду, смітив тощо) або лісу (рубав дрова, ламав гілки), – то не вилікуватися йому ніяк інакше, як піти до лісу чи до ріки і попросити пробачення (прощення) тричі, кланяючись до землі і кладучи жертву – краще всього червоне яйце. Якщо після цього обряду за спиною покаянника почується шум гучний тріск, – значить, він прощений і буде здоровим.
СОНЯШНИЦЯ
Так називали черевні хвороби. Щоб їх вилікувати, знахар брав миску, в яку можна було налити три пляшки води, пеньку і ківш. Миску ставив хворому на живіт, пеньку запалював. Як загорялася – обмотував хворого. Через обпалене місце ніби виходить хвороба, яка знаходиться у хворому. Пеньку потім знахар клав у ківш, а ківш ставив у миску. Під час цих дій він шепотів замовляння, без якого будь-яке лікування не вважалося дійсним. Потім хворому давали випити цієї води – і він виліковувався. Але головна суть лікування в чудодійних словах замовляння.
СУХОТКА
Дітей, які хворіють цією хворобою, кладуть на деякий час в розщеплене дерево, потім тричі обходять з дитиною навколо дерева і розвішують на гілки дерева сорочку хворого. Повернувшись додому, купають дитину у воді, взятій з дев'яти рік чи криниць, і обсипають попелом із семи печей. Чехи, щоб вилікувати дітей від сухотки, купали їх у джерельній воді разом із собакою чи кішкою, щоб хвороба перейшла на тварину.
УТИН
Якщо з'являлися сильні болі в крижах чи ломоти в попереці, що не продихнути, це значить, що до людини причепився угин.
В таких випадках клали хворого животом на поріг хати, брали тупий косарик в руку, легенько постукували по спині хворого і вступали з угином в переговори, питаючи його і слухаючи відповіді: «Що рубаю?» – «Утин відсікаю». – «Рубай гарно, щоб вік не було!»
УДАР, СИНЯК (УШИБ)
Щоб вилікувати удар, прикладають до нього ялинковий попіл в суміші з яєчним жовтком.
Тих, хто сильно розбився, ніби треба виносити на те саме місце, де сталася біда, і молитися до землі, просити в неї пробачення: «Пробач, сторона, Мати Сира Земля!»
Щоб удар не розболівся, слід відразу примовляти: «Батенько, святе місце, не ти на мене найшло, а я на тебе, вже прости мене, Христа ради!»
ХОЛЕРА
Страшну хворобу холеру в народі ще називали птиця-юстриця. Ніби має вона вигляд чорної птиці з хвостом і зміїними головами. Вночі пролітає над селами-містами – де зачепить воду залізним крилом, там буде повальний мор. Про цю хворобу, яка спустошувала землю, в народі ходила загадка:
На морі-океані,На острові БуяніСидить птиця-юстриця.Вона хвалиться-вихваляється,Що всього перебачила,Всього перепробувала:І царя в Москві,І короля в Литві,І дівку в намисті,І немовля в колисці.Від холери ховалися. Заходили в нетоплену лазню, лягали на полицю і прикидалися покійником. Або зачиняли в хаті двері, завішували вікна – щоб хвороба подумала, що нікого немає вдома і пішла собі геть.
Уявляли дух цієї хвороби в подобі старої баби із страшним, злим, перекошеним муками обличчям. Де вона зайде переночувати – не лишиться жодної живої душі. В деяких місцевостях вважали, що дух цієї хвороби приходить із-за моря в образі трьох сестер – страшних дівиць у білих саванах.
Захисником від холери, як і від інших хвороб, вважали лісовика, інколи домовика. Померлих від холери виносили в закритих домовинах через вікна, щоб хвороба не запам'ятала поріг (вхід через двері). Забобонні люди вночі біля могили померлого закопували живу кішку – жертву хворобі, щоб вона змилостивилася і не забирала членів сім'ї. Відомі випадки, що в жертву холері приносили й живих людей, старих чи дітей, закопували разом з півнем, собакою і чорною кішкою. Холеру ототожнювали, бувало, з померлим від неї, влаштовуючи тоді пишні похорони самої хвороби.
ЦИНГА
За повір'ями, на північних островах і землях ходить страшна височенна баба, видима всім, розмовляє, як і люди. З'являється під різними личинами: наприклад, приходить до втомленого мандрівника у подобі молодої жінки, нещасний милується красою, солодко засинає, але сон той переходить у смерть.
Коли вітер свище на безкраїх просторах, цинга з'являється у вихорі, танцює і співає страшну пісню: «Тут усі голі, беззахисні! Тут немає ні співу церковного, ні дзвону Великоднього! Тут усі нагі й безпомічні!».
Часто ніби бачать, як стоїть вона на кормі дванадцятивесельного баркаса, а її сестри – лихоманки – сидять на місцях гребців, розкуйовджені, страшні й злі. Головне – їх не зачепити, не покликати, навіть ненароком не виказати себе, не показати свого страху – тоді вони поминуть.
Народ в уяві своїй поселив страшну хворобу цингу у далекі північні краї, а в товаришки приписав їй страшні лихоманки. Усе погане, недобре, неприємне, страшне – хвороби, недуги, напасті, голод – асоціювалися в народі з холодом, похмурою погодою, відсутністю вогню і сонця. Тому все погане жило далеко в холодних краях, де немає ні сонця, ні церков, і звідти приходило на слов'янські землі, приносячи біди і негаразди.
ЧУМА
Страшна хвороба, епідемії якої випустошували цілі села і містечка. Давні слов'яни персоніфікували духи хвороб, особливо ті, які найбільше дошкуляли, проти яких люди були безсилі. Поляки вважали, що чума їздить у двоколісному візку. В переказах лужичан вона з гуркотом їздить по вулицях опівночі на невидимій колісниці. В домі, біля якого зупиняється чума, буде покійник.