Всего за 69.9 руб. Купить полную версию
Входить він в хату, усім поклонився, а батькові й матері – ні. А батько й мати кажуть:
– Як то можна, сину, ми тебе годували, дожидали, як яйця червоного, а ти нам не уклонився.
Він взяв і уклонився та й забув про неї. Вона стоїть, дожидає. А далі пішла до корчми. Празник був, музики грають. Сіла вона, сидить. Попова наймичка питається:
– Звідки ти?
– З усього світа.
– Куди ж ти, небого, ідеш?
– Де б, – каже, – служби найти.
– Іди ж, – каже, – я тебе заведу до свого священика, тобі добре буде.
– А, – каже, – бабусю, коли б ви завели, то добре б було.
Приходить, наймається та на рік служити. Виходить рік, жениться той парубок. Робити весілля, а про неї забув зовсім. От панна в добродійки своєї проситься на весілля.
– Чого ж ти підеш? – каже добродійка.
– А подивлюся, як то в вас весілля робиться.
Приходить. Саме місять коровай. Почастували її. Каже вона:
– Коровайнички, голубочки, дайте і мені тіста, то й я зліплю вам.
От вона взяла тіста, качала, качала, хукнула, – полетів голуб і сів перед молодими. Тоді вона каже коровайницям:
– Коровайнички, голубоньки, дайте мені ще трохи тіста, то я другу голубку пущу.
Скачала вона, хукнула, і вже голубка полетіла й сіла перед молодими і каже до голуба:
– Бррууку! Бррууку! А знаєш ти, голубе, як ти в змія служив і що робив?
– Бррууку! Бррууку! Ні, – каже голуб, – не знаю.
– А – бррууку! бррууку! – щоб ти знав.
Та все б'є його в голову, та все дзьобає. Та знову питає:
– Бррууку! Бррууку! Знаєш ти, як змієві загадки відгадував, а я тобі помагала?
А той парубок усе сидить за сватами та догадується. Тоді вона знову каже:
– Знаєш ти, як я прийшла до твого батька та казала там: кланяйся усім, тільки батькові і матері не кланяйся, а то про мене забудеш. А ти уклонився та й забув. Я тебе ждала, ждала та до попа найнялась, цілий рік служила. А ти собі другу посватав.
От тоді він здогадався, тоді ту молоду покинув, та до панни кинувся, та з нею до шлюбу став.