Всего за 130 руб. Купить полную версию
Пояснюючи собі, чому зустрічається з Ігорем і хоче визначеності в стосунках та перспектив, Алла назвала ключовим для себе слово «стабільність», бо її хлопець, нехай на перший та й на другий, третій та інші погляди, будьмо чесні! був прикладом класичного зануди з тупеньких комедій. Вона бачила інший бік такого занудства Ігор прогнозований. Знає, що буде з ним завтра, де опиниться за тиждень, чим займеться за рік. Любив розплановані дні, зрозумілі звязки, чіткі та конкретні домовленості.
Може, з ним не так весело, як, напевне, має бути в компаніях. Зате надійно й чомусь спокійно.
Мама назвала Ігоря позитивним.
З її вуст це вища форма похвали.
Матері Алла звикла довіряти. І у свої двадцять чотири слухалася її. Хоч підсвідомо розуміла час вже навчитися не озиратися на батьків, приймаючи хоч якісь, бодай невеличкі, нехай навіть помилкові, але самостійні рішення. Тож материнське визнання багато важило для молодої жінки. Через те, коли все сталося, з усіх сил гнала думку про те, що мама могла помилятися стосовно позитивності Ігоря Лященка.
Але думка «ясамавинна» щоразу переважала, з часом перетворившись на стійке переконання.
Але думка «ясамавинна» щоразу переважала, з часом перетворившись на стійке переконання.
Напередодні він вирішив прийти до них і особисто замаринувати мясо на шашлик для пікніка.
Батьки, Світлана Русланівна й Петро Семенович, цього року втілили давню мамину мрію купили дачу. Точніше, то був старий будинок у Биковій Греблі, за два десятки кілометрів від Білої Церкви. До села не ходило нічого, треба було просити водія маршрутки зупинятися на трасі в потрібному місці. Потім теліпати пішки зо два кілометри. Ані маму, ані тата це зовсім не переймало. Навпаки, бачили позитив у тому, що їхня хата була крайньою, коли йти від магістралі, а піші прогулянки завжди корисні.
Там не було нічого з благ цивілізації, крім електрики. Та обидва виросли в селі, і мама ціле літо торочила: ніби повертає молодість. Заплатили недорого, спадкоємці померлої родички збили ціну навіть собі на збиток, аби мати хоча б якусь живу копійку. Мама раділа, що продавці виявилися дуже схожими на алкоголіків чи наркоманів, хоч останніх, за її ж зізнанням, ніколи не бачила й бачити не хоче. З такими важко домовлятися лише попервах. Головне відкинути інших претендентів й тримати на гачку. Маневруючи тактично, Дороші погодилися на запропоновану ціну, переконалися, що продавці відшили конкурентів, а потім почали мяко дотискати, показуючи реальні долари як наживку й водночас забалакуючи обох, змушуючи поступово знижувати суму до прийнятної для покупців.
Я за такі гроші ще далі ходитиму ногами! заявила мама, коли оборудку нарешті вдалося з успіхом провернути. Зате маю маєток!
І ось тепер усі вихідні старші Дороші вовтузилися у своїх володіннях, куди Аллу, народжену в Києві, не тягнуло зовсім. Провівши дві доби без душу, ванни та з кособоким сортиром біля городу, згодувавши себе комарам, вона більше не хотіла туди навідуватися. Мама махнула на неї рукою, так і не переконавши нерозумну доцю, що це ж земля. І тепер Алла лишилася вдома сама, сміливо запросивши Ігоря прийти й лишитися.
То мала бути перша ніч, котру обоє збиралися провести разом. Аллі кортіло перевірити, чи правду говорять про якісь дивні, незвичні відчуття, коли прокидаєшся в одному ліжку з чоловіком. Ігор, напевне, крутитиметься, плямкатиме губами уві сні, навіть хропітиме. Аллі чомусь дуже хотілося, аби він хропів робила б, як мама, затуляючи татові серед ночі носа двома пальцями. Коли поруч сопе й хропе свій мужчина, вирішила вона, можна сміливо говорити ось вони, головні ознаки стабільного життя.
Ігор приїхав із сухим вином. Мясо та все інше Алла купила й націлилася різати цибулю кільцями.
Лиши! зупинив хлопець жестом.
При цьому різко махнув рукою, яка стискала гострий ніж Ігор саме краяв свинину на порційні шматочки. Робив це на диво акуратно, навіть, здається, вимірював порції на око із математичною точністю, говорячи при цьому щось незрозуміле про системний підхід.
Що таке? запитала здивовано.
Чоловіча справа, поважно зауважив Ігор. Краще відкоркуй вино. Хоча це теж чоловіча справа.
Цю справу найкраще зробить штопор! віджартувалася Алла, знайшла в батьковому арсеналі коркотяг, прилаштувала до горлечка пляшки й спритно впоралася, переможно демонструючи хлопцеві витягнутий корок. Отак! Бачив?
Тоді ще одну відкрий, мовив той, не відволікаючись від мяса.
Тобі однієї мало? здивувалася Алла. Ти шашлик купатимеш у вині?
То для нас, пояснив Ігор. Біле піде на маринад. Червоне зараз випємо.
Просто зараз?
Чого ж. Так веселіше.
За весь час їхнього знайомства Алла вперше почула від Ігоря бодай щось про веселощі. Тому вирішила не цікавитися, чому пити вино в процесі маринування шашлика весело. Просто впоралася з другим корком, витягла з шафи звичайні, не парадні склянки.
Піде?
З чашок теж можна, легко погодився Ігор, відклав ножа, узявся за пляшку.
Він не витер рук.
Тому не втримав долоня була мякою та слизькою.
Пляшка вислизнула, упала на підлогу.
Розбилася, обоє відразу опинилися по різні боки червоної винної калюжі.