Всего за 130 руб. Купить полную версию
Хтось заплескав у долоні. Почин підхопили. Юля так само не стрималася. Котя іронічно посміхнувся кутиком рота.
Не минуло й півроку. Побачите, нам із вами зараз не пощастить.
О, Господи! Тепер чому? Юля сплеснула руками.
По-перше, багаж може бути з попереднього рейсу
Там же написано, читайте з Іракліона!
Ви теж читайте. Поруч іще один. Не факт, що наш буде першим. Навіть якщо так, є ще по-друге: наші з вами торби випливуть останніми. А отой кекс свої отримає раніше за всіх! У-у-у!
Розчепіривши два пальці, Котя замахнувся в бік депутата, хоч той навіть не знав, що привернув чиюсь особливу увагу.
Пройма багажного віконечка вивергнула перші речі.
Хоп! вирвалося в Стогова.
Назустріч повільно пливла його сумка.
Юля знову заплескала в долоні далі, не наступним, але через дві валізи, рухався її чемодан.
Усе буде добре, задоволено сказала вона.
Коли вийшли в задуху ночі, Котя втретє за останніх десять хвилин набрав номер, повторивши одне й те саме:
Ну, так ти де?
Юля рухалася поруч, та вони вже попередньо попрощалися, подякувавши одне одному за компанію, обмінявшись телефонами, аби потім домовитись перетнутися десь на Майдані й випити кави. Зараз Стогов відчував шалену втому. Мязи боліли, лещата стискали скроні, дихалося важко. Так завжди бувало, коли Котя більше двох годин нічим не займався його виснажував навіть короткий період бездіяльності. Пять в аеропорту, більше двох у літаку, майже година в очікуванні багажу для нього занадто. Явний передоз байдикування.
Назустріч неквапом сунув джип, Котя впізнав своє авто, махнув рукою. Машина проїхала трохи далі від термінала, пригальмувала. З водійського місця, лунко хряснувши дверцятами, вийшла, точніше випурхнула струнка, коротко стрижена білявка в мокасинах, мішкуватих штанах-мілітарі з безліччю кишень та кишеньок, кругленькі груди під білою футболкою нічого не тримало.
У мене гроші скінчилися! вигукнув Котя замість привітання. Узагалі диво, що ти вже тут!
Нічого чудесного, Стогов. Лише Інтернет, сухо відповіла білявка. Перевірила, на сайті аеропорту ще зранку повідомили про затримку вашого рейсу. Хоча диво таки зафіксоване.
О! Це яке? Небо впало на землю?
Гора прийшла до Магомета, відрізала дівчина. Сама собі дивуюся, як знайшла час та натхнення доїхати сюди серед ночі. Нормальні люди сплять.
О! Це яке? Небо впало на землю?
Гора прийшла до Магомета, відрізала дівчина. Сама собі дивуюся, як знайшла час та натхнення доїхати сюди серед ночі. Нормальні люди сплять.
Так ми ж ненормальні! Котя широко всміхнувся.
Ти ненормальний, Стогов, відрізала білявка. І мені це набридло. Сам знаєш.
Хіба тижня тобі не вистачило, аби відпочити?
Більш ніж досить. А ще я багато думала.
З чим тебе й вітаю.
Дякую. Ти відпочив?
Знаєш же сама, це не для мене. Пробухав тиждень, як не в себе. Так і час пролетів.
Можеш бухати далі, Стогов.
Так, спокійно. Хіба ми не
Ми не! білявка, не стримавшись, навіть тупнула ногою. Я приїхала сюди сказати вам, Костянтине Романовичу, що ви мудак! Можете додати до своєї колекції розлучень друге! Аби закрити тему тут і тепер: живи у своїй квартирі, машина моя. Ось такий у нас із тобою розподіл майна, Стогов.
Котя пустив сумку на асфальт.
Може, ну його? Удома поговоримо?
Уже. Я все сказала. Є що додай.
Котя видихнув, відчуваючи легкий перегар від випитого кілька годин тому віскі.
Пішла ти, це прозвучало беззлобно. Додому довези, для чогось же приїхала. І спи потім, де хочеш і з ким хочеш.
Ти, Стогов, спиш, із ким хочеш, краще за мене! білявка розвернулася, сіла в машину. Бач, таксі тут повно! Сам доїдеш!
Хряснули дверцята.
Джип рвонув із місця різко, коли вивертав на трасу ледь не зачепив найближче «шевроле».
Хоп, промовив Котя, проводжаючи втрачене авто поглядом, у якому не читалося смутку, розпачу, лише зосередженість на розвязанні раптової проблеми.
Поруч кахикнули підійшов інспектор зі смугастим жезлом, котрий весь цей час стовбичив неподалік. Недбало кинув руку до козирка, потім цю ж саму правицю простягнув Стогову. Стиснувши її, Котя відчув опір, міліціонер виявився сильним. Чекав якихось слів. Але той знову козирнув, мовчки запропонував цигарку.
Прилуцькі.
Котя не курив такі. Але з ввічливості пригостився, підпалив від простягнутої дешевої запальнички.
Проблеми?
Поруч стояла Юля, однією рукою тримаючи за ручку клітчасту дорожню валізу.
Нема, пробасив Котя.
Мало того, що все чула. Ще й бачила. Куди підкинути?
Тим часом інспектор відійшов затріщала рація біля плеча. Провівши поглядом і його, Стогов повернувся до Юлі. Перепитав, бо справді пропустив повз вуха, зайнятий іншими думками:
Що?
Я з машиною. Тут, на стоянці. Тепер зрозуміли, чому не пила з вами?
Котя підхопив сумку, закинув на плече.
Не та ситуація, аби відмовлятися. Ви чуйна людина, Юленько. Знаєте, для чого я з шістнадцяти років сів за кермо? Аби знайомитися. Підсадиш у машину прекрасну незнайомку, і нам завжди по дорозі.
Тільки нічого собі не плануйте, тут же попередила вона. Ми не в кіно, Костянтине, і на брудершафт поки не пємо.
До чого тут кіно, брудершафт, пити?
До того. У фільмі я б лишилася з вами на ніч. Або завезла до себе. Уранці ви б принесли мені каву в ліжко, облили гарячим, ми з цього б довго сміялися. Тоді поїхали б кататися, забули про справи на кілька днів, говорили, говорили, говорили У житті я підкину вас до підїзду. І не гарантуватиму, що найближчим часом ми зустрінемося. Хоча з вами цікаво.