Правильно. Бо він нечасто світить таблом у телевізорі. Але в парламенті, я вам уже казав, цей народний депутат вирішує значно більше, ніж оті всі клоуни з підвішеними язиками на різних телешоу.
Ох, Костю, чого причепилися до людини Він так само, як усі, терпляче чекав в аеропорту. І зараз не пішов без черги чи якось інакше. Стоїть людина, сопе у дві дірки, страждає разом із усіма. Може, він демократ
Ага! Він, наскільки я знаю, без поглядів.
Так не буває.
Буває, упевнено кивнув Котя. І є. Сидить на таких темах, що дружать із ним і демократи, і ті, хто навпаки. А він, як розумне теля, смокче у двох маток! Єдине, чого не міг передбачити ось цього. Що йому разом із народом доведеться нудитися понад пять годин в аеропорту! Між іншим, ви в курсі, що парламент ще не на канікулах? Ніби працює. А цей кекс чому тут? Написав за свій рахунок? За сімейними обставинами? Чи когось попросив, аби проголосували замість нього за щось непринципове для його гаманця? Ось чому я їх ненавиджу. Усіх. І про зіпсований настрій туди ж.
Тобто?
Поки я пропивав залишки євро в грецькому аеропорту, а ви на мене терпляче дивилися, Юленько, усе було добре. Я знав: в однакових зі мною поганих умовах сидить і вислуховує щось від жінки он той народний обранець. Що мені треба для щастя? Долетіти, мяка посадка, пройти паспортний контроль, отримати багаж. У мене там лише сумка, Юлю. Футболки, шорти, капці, плавки й сувеніри. Міг узяти барахло з собою, ваги вистачало. Ні, вирішив здати в багаж. Чого простіше видати його відразу, швидко, як це відбувається всюди в Європі? Тепер уже не стримувався, говорив на повний голос, обурення нагадувало стихійний вуличний мітинг. Ні! Ти прилітаєш в Україну, до міжнародного аеропорту, це вікно держави, її візитка картка! І ось ти стоїш, уже скоро, як годину, чекаєш на свою нещасну сумку. Скаржитися нема смислу! Бо нема куди, нема кому й нема на кого!
Юля приклала пальчика до вуст. Котя нахмурив чоло, але так само торкнувся губів пучкою.
Я звикла, мовила вона тихо. Між іншим, за кордон літаю у справах часто, не лише на відпочинок. Чесно кажучи, така затримка рейсу на моїй памяті перша.
І я не пригадую нічого схожого, легко погодився Котя. Бачте, ви мене погано зрозуміли. Напружили не ті пять годин пустого сидіння в Іракліоні. Самі ж помітили, настрій у мене був усе одно чудовий. Бісить ось це, Юлю: хоч затримуються літаки, хоч прилітають вчасно багаж у сраному Борисполі мусиш усе одно чекати го-ди-ну! Ніде у світі такого нема!
Ви всюди були?
Багато де, Котя говорив серйозно. Я ж мандрівник, ви знаєте. Бізнес мій, оці інтернет-магазини, він для чого? Щоб давати мені змогу бувати там, де хочу. На Кріті, до речі, я вже був. То так, зірвався, особисті обставини, треба було кудись забратися геть на тиждень. Хай дехто від мене відпочине
Це я вже чула. Як і ваші нарікання на свою країну.
Ніхто не нарікає, Юлю, він знову почав заводитися, та, глянувши довкола себе, укотре стишив голос. Навпаки, ви ж чули. Я найбільший оптиміст. Бо досі тримаю в Україні бізнес і не виїхав звідси. А в мене з десяток тільки близьких друзів уже перенесли офіси до Польщі, Чехії, Словаччини. Ха, одному нашому навіть у Кишеневі простіше, ніж у Києві! Знаєте, чому?
Ні. Звідки
Котя скрутив дулю, поворушив великим пальцем. Юля зітхнула.
І що ця фігура означає?
Ось такий у друга там прибуток. У Києві те ж саме. Для чого забрався звідси? Бо в Молдавії чувак стільки заробляє. Вище нуля, та мужик звик і думає про перспективи. А тут, Юлю, у чувака стільки лишалося. Відчуваєте різницю? Менти, податкова, невідомо хто, але теж дай, пожежники і аж туди! він знову кивнув у бік втомленого депутата. Молдаванам теж не цукор. Просто в них, каже, перспектив усе одно більше. Країна хоч як націлена на Захід.
Ми теж ніби.
Отож, ніби, Котя знову відмахнувся. Я теж кажу нашим пацанам, аби не тікали, не згорталися, ще потерпіли. Може, як оті упирі восени все підпишуть, що треба, доведеться не так тиснути. Хоч якісь правила намалюються. Пацани не вірять. Одного ось недавно запаяли в СІЗО, на Лукяна.
Лукянівське
Воно. З лютого там упрівав. Закрили, як завжди буває, ні за що. З кимось не поділився чи когось не того підтримав грошима Знайомі в мужика є скрізь, досить круті. Я адвоката підкинув, шкільний товариш. Той розкрутився, ніби наша брала. Коли хоп знаходять захисника з проламаним черепом.
На смерть?
Живий. Говорити наново вчиться. А так нічого. Менти кажуть гопота. В адвоката розряд з бойового самбо, ми разом із ним колись займалися, то так, до слова Поки іншого знайшли Котя безнадійно махнув рукою, даючи зрозуміти, що далі нема, про що говорити. Коротше, чоловік викупив себе з тюрми за гроші, за третину більші від початкової суми. Ще заплатив, аби справу закрили швидше. З криміналом же на кордон не випускають. Отак і виїхав. Утік, драпонув, уважайте, в одних трусах. Це так реалісти роблять. Песимісти не чекають, поки їх запаяють на нари, виводять бізнес та бабло вже. Раз я ще працюю в Києві, значить, Юлю, я поки оптиміст.
Щойно промовив це, як багажна стрічка здригнулася, поволі рушила.