Але журналіст дав витонченіше пояснення.
Бо він порушив закон Янте.
Я ніколи раніше не чув про такий закон, і він детально пояснив мені, про що йдеться. Продовжуючи свою подорож, я помітив, що в усіх скандинавських країнах важко зустріти людину, яка не чула б про цей закон. І хоч він існує від початків цивілізації, офіційно був проголошений лише 1933 року письменником Акселем Сандемосем у романі «Утікач перетинає свої сліди».
Це сумно визнати, але закон Янте не обмежується Скандинавією: це правило застосовується в усіх країнах світу, хоч бразильці кажуть: «Це відбувається лише тут», а французи заявляють: «У нашій країні, на жаль, є так». Позаяк читач уже, певно роздратований, що я не пояснив, про що ж ідеться в законі Янте, я спробую описати його власними словами:
Це сумно визнати, але закон Янте не обмежується Скандинавією: це правило застосовується в усіх країнах світу, хоч бразильці кажуть: «Це відбувається лише тут», а французи заявляють: «У нашій країні, на жаль, є так». Позаяк читач уже, певно роздратований, що я не пояснив, про що ж ідеться в законі Янте, я спробую описати його власними словами:
«Ви нічого не варті, нікому не цікаво, що ви думаєте, пересічність та анонімність найкращий вибір. Якщо ви діятимете так, ви ніколи не матимете великих проблем у своєму житті».
Закон Янте містить почуття ревності та заздрощів, які іноді завдають великого головного болю таким людям, як Арі Бен, чоловік принцеси Марти-Луїзи. Це один із його негативних аспектів, але він призводить і до набагато гірших небезпек.
Саме через цей закон світ зазнає всіляких маніпуляцій із боку тих, хто не боїться людського осуду й творить зло, до якого він прагне. Ми спостерігали марну війну в Іраку, яка тривала, забираючи безліч життів; нині бачимо глибоке провалля між країнами багатими й країнами бідними, соціальну несправедливість у всіх кутках світу, безконтрольне насильство, бачимо, як люди відмовляються від своїх мрій, бо терплять боягузливі й несправедливі атаки. Перш ніж розпочати Другу світову війну Гітлер не приховував свої наміри і його спонукало до дій знання, що ніхто не посміє зупинити його з огляду на закон Янте.
Пересічність може бути зручною доти, доки одного дня трагедія не постукає у твої двері, й тоді люди себе запитують: «Але чому ніхто нічого не сказав, адже весь світ бачив, що має відбутися?»
Відповідь на це проста: «Ніхто нічого не сказав, бо й ви нічого не сказали».
Тому, щоб ситуація й далі не погіршувалася, либонь, настав час сформулювати антизакон Янте:
«Ти вартий значно більшого, ніж ти думаєш. Твоя праця і твоя присутність на Землі є важливими, навіть якщо ти не віриш у це. Звичайно, так думаючи, ти матимеш багато проблем за те, що наважився переступити закон Янте але не дозволяй себе залякати, живи без страху, й ти зрештою переможеш».
Старенька на пляжі Копакабана
Вона стояла на хіднику авеніди Атлантика з шестиструнною гітарою, з оголошенням, написаним від руки: «Співаймо разом».
Вона почала грати сама-одна. Потім підійшов пяний, ще одна бабуся, усі почали співати з нею. Незабаром там уже співав невеличкий натовп, а ще один невеличкий натовп правив за публіку, плескаючи в долоні після кожної пісні.
Чому ви тут граєте? запитав я стареньку між двома номерами.
Бо не хочу залишатися сама, сказала вона. Моє життя дуже самотнє, як і життя всіх старих людей.
От якби всі розвязували свої проблеми в такий спосіб!
Будьмо відкриті для любові
Існують хвилини, коли ми дуже хочемо допомогти тим, кого любимо, але не можемо зробити нічого. Або обставини не дозволяють нам наблизитися до них, або людина закрита для будь-яких виявів солідарності чи підтримки.
Тоді нам залишається тільки любов. У ті хвилини, коли все марне, ми ще можемо любити не сподіваючись на винагороду, зміну ставлення, подяку.
Якщо ми зможемо діяти так, енергія любові перетворюватиме всесвіт навколо нас. Така енергія завжди реалізується. «Час не перетворює людину. Сила бажання не перетворює людину. Любов перетворює», сказав Генрі Драммонд.
Я прочитав у газеті про дитину з Бразиліа, яку брутально били батьки, від чого її паралізувало, вона не могла розмовляти.
У лікарні дитину доглядала санітарка, яка щодня казала їй: «Я тебе люблю». Хоч лікарі стверджували, що дитина не зможе її чути і що її зусилля марні, санітарка знову й знову повторювала: «Я люблю тебе, не забувай».
Через три тижні в дитини відновилися рухи. Через чотири тижні, вона знову заговорила й стала всміхатися. Санітарка ніколи не давала інтервю й газета не опублікувала її прізвище але її поведінка спонукає нас не забувати: любов виліковує.
Любов перетворює, любов лікує. Але іноді любов може налаштувати смертельну пастку і знищити людину, яка вирішила віддатися їй цілком. Яким же складним є це почуття, яке по суті є єдиним резоном, щоб ми зберігали собі життя, борючись, намагаючись стати кращими.
Було б безвідповідальністю спробувати визначити його, бо, як і решта людей, я спроможний лише відчувати його. Про нього написані тисячі книг, поставлено безліч театральних пєс, створено кінофільмів, написано віршів, витесано з дерева або вирізьблено з мармуру скульптур, але митець спроможний лише передати уявлення про це почуття але не само почуття.