У солодкому самозабутті він грав для ворон, гадаючи, що довкола безлюдно. Не міркував, що за кущем розімлілої жимолості стоїть і слухає ще один слухач. І коли руки його вже вхляли, дихання сперлося від надміру почуттів, а голова безвольно впала на скрипку, пригорнуту до грудей, я неспогадано для самого себе заплескав. Спершу несміло і тихо, а відтак густіше й лункіше. Він почув і злякано обернувся, огорнувши мене тривожним, здивованим взором. Проте не засоромився. Не опускаючи скрипки, звільна рушив до мене і в очі його все більше напливало лагідности. Підійшов, мовчки нахилився й поцілував мене в плече. Я не встиг нічого промовити, бо музикант боржій повернувся й пішов геть. На місці, до якого він притулився, мокрів слід сльози. Так я споміг нещасливця скупим дарунком плеском долонь. Хоча хто знає, у чім скупість, а в чому щедрість?
Я в міру чулий чоловік, але той прояв подяки мене розчулив. І я подумав: діло людське в тім, аби славити своїм творенням Творця. А не в тому, щоб діло славило тебе. Інак твоє мистецтво руйнується в тобі і руйнує тебе.
І славлення те можна проголошувати навіть беззвучно.
Дар провидництва
Його підозрюють у мене, розбурхуючи в собі різні уявлення. Я б не називав се даром, яким сподоблені праведники, наділені пророчим надихом. Моя спосібність набута й розвинута перевагом у бутність тривалого лісування. Там я мав достатньо часу і тиші, щоб спостерегти загадки розвитку живого світу. А світ увесь живий і зріє в часі за своїми поконами. У мене, завзятого читальника, не було там книг, і мало-помалу став я читати книгу живої натури кору дерев, круги на пнях, рисунки листя, трав і пелюстин, розписи звіриної сириці рибячої луски, зміїної шкіри і пташиних крил, комашиних перетинок і панцирів раків Приглядався до плеса води й неймовірних обрисів каміння, до слідів на землі й до порядку гнізд, кубел і нір. Аж доки не врозумів, що се відкрите письмо. Письмо, яке не дає жодна з книг паперових.
Усотував і чутливо просіював запахи, аби збагнути, що рослини промовляють ними. У завязі, у розквіті, зрілости і в смерти під косою чи в зубах животини пахнуть по-різному. І в різний час доби, і в прагненні дощу чи в привабленні бджоли, чи в очікуванні звірини і птиць, що рознесуть сімя Запахами виказують свої пережиття.
Навчився вбирати в себе звуки й вилущувати з них вісті, які різноголосо посилав мені світ.
Стягуючи той огром знаття, розбираючи й порівнюючи їх, дійшов я відкриття, що се не безладне згромадження знаків і випадковостей. Се єдинородний упорядкований розвій, стрункий і мудрий у своїй заснові. У всьому, великому і малому, закладена єдина міра ладу і складу, себто неперервного перебуття в часі і просторі. Як кола на воді, збурені камінцем, так зроджуються, біжать і вертаються кола змінности окольного світу. Щоб се втямити, потрібні очи, вигострені пильністю і спокоєм, без полуди сумніву й забобону. Так приходить першовидження, заглиблене видіння, яке ступенево переходить у провидіння. Якщо птиця знає, куди їй летіти за тридевять морів, і знає час свої кончини, якщо риба в океані памятає родовий витік, куди має вернутися й посіяти передсмертну ікру, що тоді казати про здатність людини
За станом воздуха, світил, зілля й поведенцією тварин я навчився вгадувати погоду на тиждень, місяць і рік уперед. За множенням живої дрібноти урожаї. За запахом людського поту, барвою очей і шкіри недугу. За тими ж чинниками ліки від неї. За «часовими колами» перебіг розвитку теренів і народів. Бо за сутністю своєю се ті ж кола, що й на листі трави, на прожилкуватій камяній брилі, на зрізаному стовбурі, на голівці маку, на мушлі равлика, на кінському копиті, на людському нігті чи на райдузі ока Усе те сумірне в рисунку. З досвідом спостережливости добираєш міру їхнього прочитання, відкриваючи картину прийдешнього.
Моя практика завжди й скрізь слугувала людям. Правда, її важко було комусь пояснити без підозри й сміху з їхнього боку. Знайшовся лише один чоловік, який се прийняв без слів. Ми запізналися на лісоповалі під Повенцем на Онезькому озері. «Повенець усьому світу кінець», казали про ті місця. То був єврей, математик, вельми просвічений у науках чоловік і до тюрми, казали, дуже багатий. Потай він спостерігав за мною і якось зізнався, що захоплений моїми «некнижними знаннями», проте не знаходить їм пояснення.
Тут же я дещо пояснив на пні зрізаної модрини. Вимірюючи стовбурові кола бадилиною, я виклав передбачення, що чекає сю державу через двадцять літ, сорок, шістдесят Він був уражений, але недовго. На тому ж пні вугликом із ватри накидав стовпці чисел і вивів те ж саме, що і я пальцем. Проникливий математик, він проникав числом у глибини часових кіл. Те, що я чинив нутряним оком. Числом можна все пояснити й багато що підкорити, навіть гроші, бо вони лише бліда тінь числа. Числа, як вістові стовпи, показують хід історії. У 1914 році почалася Перша світова война. У 1941 полумя Другої запалахкотіло особливо яскраво. У 2014 році світ наблизиться до Третьої. Спричинить се розлом на теренах Київської Руси, що має нарешті, відповідно до історичної правди, відломитися від Московії, яка все більше втрачає потугу душити народи