Негритянка зявилася на порозі, витираючи руки об фартух:
Чого вам, сеньйоро?
Кирпина лялька розмовляє!
Негритянка добродушно всміхнулася своїми товстими губами:
Хіба ж може вона розмовляти, що ви кажете! Такого зроду-віку не бувало. Кирпа ваша просто обманщиця та й годі.
Сама ти обманщиця! люто крикнула Емілія. Розмовляю і розмовлятиму, от що! Раніше не розмовляла, тому що була німа, а лікар Качатко дав мені таку кульку, я проковтнула і почала розмовляти. І все життя розмовлятиму, зрозуміло?
Тітонька Настасія навіть рот роззявила:
А й справді розмовляє, га, сеньйоро! Як людина, розмовляє! Хай бог милує! Кінець світу та й годі
І добра негритянка притулилася до стіни, щоб не впасти.
Розділ пятий
Жабутикаба
Повернувшись додому з Країни Прозорих Вод, Кирпа ніяк не могла заспокоїтися. Щоночі бачила вона вві сні Принца Срібну Рибку, лікаря Слимака, донну Павучиху та інших своїх нових друзів.
І вона і Емілія усе згадували їх. Лялька розмовляла вже зовсім добре, але впертішоі істоти світ не бачив. Ані разу не сказала вона «лікар Слимак», а лише: «лікар Качка» або вже принаймні «лікар Качатко».
Кирпа сміялась: «Ну хто домовиться з цією навіженою!»
Донна Бента теж уподобала ляльку: вибрики Емілії, її безглузді і завжди несподівані химери дуже розважали бабусю. Вечорами вона брала Емілію на руки і розповідала їй казки й різні історії. О, ніхто так не любив слухати, як вперта маленька лялька! Цілий день вона канючила: «Розкажіть мені про цю шафу!» Або: «Яка це пташка щебече?.. А, зозуля? Розкажіть мені про зозулю!» Коли вона почула, що до них на все літо приїжджає Педріньйо, внук донни Бенти, то почала зразу ж просити, щоб їй розповіли про нього.
Та за Педріньйо ще нічого розказувати, відповідала донна Бента сміючись, це хлопчик десяти років, він нікуди не виїжджав з дому, хіба що сюди, до нас, і тому ще нічого особливого не зробив і нічого особливого не бачив. Що ж про нього розказувати?
Таке кажете! обурилася Емілія. А ота книжка в червоній оправі, що у вас на полиці лежить, теж нікуди з дому не виїжджала, але ж у ній понад десять розповідей!
Донна Бента обернулася до тітоньки Настасії:
Ця Емілія таке верзе, що голова макітриться!
Це тому, що вона з ганчіря, сеньйоро, пояснила тітонька Настасія, із простої такої матерії, бавовняної. Якби я знала, що вона почне розмовляти, я б краще з шовку пошила її або хоч із того вовняного клаптика, що лишився від вашого плаття, знаєте?
Кирпа сміялась: «Ну хто домовиться з цією навіженою!»
Донна Бента теж уподобала ляльку: вибрики Емілії, її безглузді і завжди несподівані химери дуже розважали бабусю. Вечорами вона брала Емілію на руки і розповідала їй казки й різні історії. О, ніхто так не любив слухати, як вперта маленька лялька! Цілий день вона канючила: «Розкажіть мені про цю шафу!» Або: «Яка це пташка щебече?.. А, зозуля? Розкажіть мені про зозулю!» Коли вона почула, що до них на все літо приїжджає Педріньйо, внук донни Бенти, то почала зразу ж просити, щоб їй розповіли про нього.
Та за Педріньйо ще нічого розказувати, відповідала донна Бента сміючись, це хлопчик десяти років, він нікуди не виїжджав з дому, хіба що сюди, до нас, і тому ще нічого особливого не зробив і нічого особливого не бачив. Що ж про нього розказувати?
Таке кажете! обурилася Емілія. А ота книжка в червоній оправі, що у вас на полиці лежить, теж нікуди з дому не виїжджала, але ж у ній понад десять розповідей!
Донна Бента обернулася до тітоньки Настасії:
Ця Емілія таке верзе, що голова макітриться!
Це тому, що вона з ганчіря, сеньйоро, пояснила тітонька Настасія, із простої такої матерії, бавовняної. Якби я знала, що вона почне розмовляти, я б краще з шовку пошила її або хоч із того вовняного клаптика, що лишився від вашого плаття, знаєте?
Донна Бента подивилася на тітоньку Настасію в задумі, вважаючи, що це пояснення трошки скидається на ляльчині химери Емілії
Цієї хвилини ввійшла Кирпа з листом у руці.
Лист від тітки Тоніки, бабусю! сказала вона. Мабуть, пише, в який саме день Педріньйо приїде.
Донна Бента розпечатала конверт і прочитала листа: Педріньйо має приїхати за тиждень.
Ще цілий тиждень? засмутилася Кирпа. Як довго! А мені так кортить розповісти йому про Країну Прозорих Вод!..
Що це за країна? Т и мені нічого не розказувала, здивувалася донна Бента.
Не розказувала і не розкажу, бо ви все одно не повірите. Ой, бабусю, яка це країна! Скільки там чудес! А коралевий палац такий тільки уві сні можна побачити!.. Ні, ні, ви з тітонькою Настасією однаково не повірите. Ось Педріньйо повірить, я знаю. Коли він приїде, я йому все розкажу, геть усе
Донна Бента справді ніколи не вірила чудесним Кирпиним розповідям. Вона завжди сміялась: «Це вона вві сні бачила!» Та відтоді як Емілія навчилася розмовляти, донна Бента почала замислюватися і якось сказала своєму другові, тітоньці Настасії:
Це таке диво, Настасіє, просто не знаю, що й думати: мені починає здаватися, що й інші Кирпині розповіді не тільки сни.
І я так вважаю, сеньйоро, відгукнулася добра негритянка. Я також раніше не дуже вірила, а просто дивом дивуюся. Ну де ж таке бачили, щоб лялька, яку я сама оцими ось руками пошила з ганчіря, і раптом у розмову заходить!.. Наче людина!.. Не знаю, не знаю, сеньйоро, чи ми старіємо, чи прийшов кінець світу!