Донно Павучихо, сказав Принц, я хочу, щоб ви пошили нашій милій гості найкрасивіше плаття в світі. Я хочу зробити їй подарунок.
Сказав і поплив собі. Донна Павучиха взяла сантиметра і з допомогою шести маленьких павучат, дуже спритних, почала знімати мірку. Потім заходилася хутко-хутко ткати, і не збігло й кількох хвилин, як вона сказала готово Кирпа, що сиділа в кутку з Емілією на руках і терпляче ждала, підвелася:
Можна подивитися?
Ще ні, мовила чудесна кравчиха.
Кирпа чемно сказала:
Я бачила, знаєте, багато павуків у нас, в бабусиному будинку, але вони всі вміють тільки плести павутину, ніхто з них не годен навіть ситцю виткати на фартух
Таж у мене великий досвід, пояснила донна Павучиха, мені вже тисяча років, я найстаріша кравчиха на світі. Я багато дечого вмію. Я ж бо довго працювала в Країні Фей; між іншим, це я шила Кагляночці те плаття, в якому вона була на балі
Та що ви кажете. От чудасія! І Білосніжці теж ви шили?
Авжеж. Саме тоді, як шила їй весільну сукню, зі мною скоїлось лихо: я впустила ножиці і відтяла собі ліву ногу. Правда, мене потім лікував лікар Слимак, він хороший лікар, нічого не скажеш, але все ж однієї ноги у мене не вистачає, тож тепер тільки сім.
Лікар Слимак вилікував мою ляльку, сказала Кирпа, вона вже розмовляє. Еміліє, скажи що-небудь.
Було б рохоше, сказала Емілія, щоб я також мала коток у животі: дуже зрунчо. А коли нитка кінчається, ви інший коток ковтаєте чи як?
Нитка ніколи не кінчається, поважно відповіла донна Павучиха.
Поки вони так розмовляли, кравчиха все шила та шила, обернувшись до Кирпи плечима, але плаття не показувала.
Готове до першої примірки, сказала вона нарешті, можете надягати.
Ох! Що це було за плаття! У Кирпи запаморочилася голова, і ій навіть довелося сісти, щоб не впасти.
Це плаття не скидалося на жодне з тих, які малюють в модних журналах. З чого його зроблено? З шовку? Та й ні, зовсім не з шовку. Воно зроблене з морської хвилі! Якого кольору? Кольору морської хвилі і всіх барвистих рибок, що тільки водяться в морі. Замість звичайного оздоблення мережива, прошивок, стрічок, плісе чи бісеру воно було прикрашено живими рибками. Та й не кількома рисками ні, тут були рибки всіх кольорів: червоні, сині, золоті, мінливі; тонкі, наче струна, і круглі, мов кулька, з гострими хвостами, з очима, схожими на самоцвіти, з довгими рухливими вусиками геть усі!.. Аж тільки зараз Кирпа побачила, які безмежно різноманітні кольором і формою жителі моря! Декотрі здавалися живими оздобами із самоцвітів оздобами, на які чудесний ювелір не пошкодував найдорожчих діамантів, опалів, рубінів, смарагдів, перлів і турмалінів зі своєї скарбниці. І ці рибки-оздоби не були припасовані до плаття, як це робиться у нас на землі. Ні, вони були живі й веселі і плавали в цьому платті кольору морської хвилі, неначе в морі. Тому плаття раз у раз мінилось і ставало дедалі красивішим Воно світилось, іскрилося, променіло, вигравало, бо рибки плавали одна за одною, одна над одною, навстріч одна одній, описуючи химерні кола посеред водоростей, що мірно колихалися. Водорості хиталися, заплітаючи і розплітаючи свої зелені коси, а рибки грались, пропливаючи крізь них, ні разу не зачепивши навіть краєчком хвоста колихливі нитки. І все це тріпотіло, танцювало, спливало, набігало, вислизало, зникало і закипало без кінця, без кінця
Емілія перша порушила зачарування.
А хто навчив вас робити таку маретію, донно Павучихо? запитала вона своїм рипучим голоском, непомітно торкнувшись подолу плаття.
Фея Уява, відповідала кравчиха.
А якими ножицями ви її кроїте, сеньйоро?
Ножицями Натхнення.
А якою голкою ви її шиєте?
Голкою Фантазії.
А якими нитками?
Нитками Сну.
А почому метр?
Кирпа тицьнула свою ляльку ліктем у бік:
Мовчи, Еміліє! Рибки почують, що ти верзеш, і утечуть з плаття
Не встигла Кирпа вимовити ці слова, як звідкись зовні дуже загриміло, і чийсь голос прокричав протягло:
Кирпо-о, додому пора!..
Всі жителі морського царства так перелякалися, що враз зникли, немов якими чарами. Налетів вихор, підняв Кирпу разом з її лялькою і заніс із дна океану на берег струмочка, що протікав у глибині садка
Кирпа схопилась і побігла додому. Побачивши її, донна Бента гукнула:
Лусіє! У нас велика новина. Тепер тобі буде з ким гратися. А вгадай, хто до нас приїжджає?
Принц Срібна Рибка? Атож, він мені обіцяв
Донна Бента злякалась:
Що з тобою, дівчинко, ти мариш?
Майор Жаба? Та він, здається, не збирався.
Який майор, яка жаба, боже! Приїжджає Педріньйо, мій внук, син твоєї тітки Антоніки, твій двоюрідний брат.
Кирпа застрибала з радощів:
А коли він приїжджає?
Цими днями. Прибери гарненько в кімнаті і не забудь випрати, чи що, оцю ляльку. Ну де це видано, щоб у великої дівчинки була така брудна лялька!
Ну, вже я тут не винна, мабуть! сказала Емілія, вперше розтуливши рота з тієї хвилини, як вони повернулися додому.
Донна Бента так перелякалася, що мало не впала зі свого низенького стільця з підпиляними ніжками. Обернувшись до кухні, вона тремтячим голосом покликала:
Ідіть хутенько сюди, Настасіє! Погляньте, яка чудасія