Що ж тепер буде? сказала сама собі Кирпа, Саме в такому місці, де водяться злі оси Тепер, коли мій захисник загубив голову Та я просто в небезпеці
І раптом вона побачила, що за водою вниз пливе щось подібне до круглого плода кажу.
Ох, онде вона, голова! сказала Кирпа радісно. Тепер вже я тебе полагоджу, Жоане, мій рідненький
І вона побігла вниз горбом. Борючись із хвилями, вона витягла голову деревяного чоловічка і знову спритно приладнала до тулуба; тепер Уяви Собі міг спокійно розповісти про свою битву з осою.
Та в найцікавішому місці розповіді кущі знову заворушилися, і
Заплющ мерщій очі! скрикнув Уяви Собі. Хтозна, може, це знову оси або ще якісь дикі звірі
Кирпа міцно-міцно заплющила очі, щоб урятуватись
І врятувалася
Коли вона знову розплющила очі, то побачила, що сидить у садку на «своєму корені», а на колінах у неї Уяви Собі, такий же неживий і німий, як і перше Вона струснула його, як струшують годинник, що раптово зупинився, але деревяний чоловічок не пішовначебто в ньому лопнула пружинка.
Яка шкода! промурмотіла Кирпа. Я знову змінилася. Тепер я така ж, як звичайно, і не бачу навколо нічого особливого
І вона побігла додому, бо вже схилялося надвечір.
Бабусю! кричала вона, забігаючи на ганок. Уяви Собі був живий цілу годину, розмовляв зі мною і показав багато чудесного! І я бачила душі листя, і як черепаха грала на дудці, і я зламала її дудку, і з неї вилетіли оси, і одна оса не
Зупинися, зупинися, дитинко! вигукнула донна Бента, затикаючи вуха. Ти мене просто приголомшила, і я зовсім нічого не розумію.
не полетіла і хотіла мене ужалити, і я заплющила очі міцно-міцно, і Уяви Собі витягнув цвях і вбив її, і вона полетіла, гидота ця, і Уяви Собі загубив голову, і вона покотилася по горбу, і я
Годі, чуєш-бо! розгнівалася бабуся. Піди розкажи цю історію Педріньйо, а мені дай, будь ласка, спокій.
Педріньйо саме повертався з лісу, похмурий, надутий Обдурили, кругом пальця обкрутили І хто?.. Педріньйо обдумував план помсти.
Кирпа побігла йому назустріч, надзвичайно збуджена:
Важлива новина, Педріньйо! Уяви Собі був живий понад годину, поводився дуже благородно, знаєш? У нього вдача набагато краща, ніж у Буратіно, не порівняти. Розумніший, по-перше, і потім який хоробрий, справжній друг!
Педріньйо зовсім розгубився: як міг Уяви Собі прожити цілу годину, коли був зроблений з несправжнього розмовного дерева?
Та жив-бо, я тобі кажу! наполягала Кирпа. Але, щоб побачити його живого, треба обовязково змінитися.
Як це змінитися?
Та я сама не знаю, як тобі це пояснити. Я знаю тільки, що інколи люди змінюються, і тоді вони бачать тисячу чудесних речей, які завжди навколо нас, але ми їх не помічаємо
Емілія, що стояла у дверях веранди, слухала розповідь Кирпи і дивувалася. Дивувалась дедалі більше і чимраз ширше розплющувала свої очі розплющувала, розплющувала, аж поки вони трр-рр і лопнули.
Очі в Емілії були вишиті шовковими нитками, і, коли вона вже занадто дивувалася, з ними завжди траплялося одне й те саме лопались
ЧАСТИНА ШОСТА
«Бродячий цирк»
Розділ перший
Що пропонувала Емілія
Незабаром після конкурсу на проект брата Буратіно в Будиночку Жовтого Дятла було оголошено новий конкурс: «Хто придумає найцікавіше?» Перемогла ви не догадуєтеся?.. Ну, безперечно, Емілія. Поблискуючи новими очима з блакитного шовку, вишитими напередодні, вона висунула прекрасну пропозицію: влаштувати свято, на якому виступатиме «Бродящий циркуль». Донна Бента, призначена суддею конкурсу, вважала, що думка прегарна, але дуже сміялася з Емілиного виразу.
Не «бродящий», а «бродячий», Еміліє. І не «циркуль», а «цирк». Циркуль це прилад креслити.
А мені так більше подобається, відказала Емілія.
Дуже шкода, що у тебе все завжди не так, як у людей.
Емілія опиралась, опиралась і нарешті погодилася тільки на половину поправки:
Якщо ви, сеньйоро, надаєте таке призначення, то добре хай буде «цирк», але неодмінно «бродящий».
Донна Бента пояснила, що не «призначення», а значення, і сказала, що «бродящий цирк» такої назви нема.
Немає, то буде! заперечила Емілія. Звучніше; невже вам однієї літери шкода, чи що?
Донна Бента не погоджувалася, та Педріньйо визнав, що насправді якось звучніше, і вирішив так і писати афішу. Почали обговорювати план вистави і розподіляти ролі. Емілія буде гарцівниця і стрибатиме через обручі верхи на коні. Жоан Уяви Собі буде штукар йому доведеться ковтати шпаги і жерти вогонь. А клоун? Головного ж і немає, здається. Який же це буде цирк без клоуна?
Граф буде хорошим клоуном, тільки хай не говорить по-вченому, сказала Емілія.
Пішли до графа. Будиночок графа був на книжковій полиці: стіни його складали два грубих томи «Словника португальської мови». За стіл правила палітурка якогось старогрецького трактату, за ліжко «Енциклопедія сміху», чудовий снотворний засіб. Інші меблі шафи, крісла, полиці теж були з книжок у шкіряних оправах; їх донна Бента одержала в спадщину ще від свого дядька Агапіто Заприкозу де Олівейра
В цьому будиночку граф проводив майже весь свій час за читанням.
Як ти гадаєш, Еміліє, навіщо він читає всі ці старі книжки? пошепки запитала Кирпа, підходячи до будиночка графа. По-моєму, це дуже небезпечно, правда?