Принцеси кинулися до нього, заходилися бризкати на нього водою, розтирати його даремно! Бідний мудрець не опритомнів.
Всі були страшенно засмучені. Першою опамяталася Емілія.
Правда, великої біди нема, сказала невблаганна лялька з своєю звичайною сміливою відвертістю, якщо навіть граф загине, то тітонька Настасія зробить нового. Вона використає ніжки, ручки, голівку і капелюшик від цього, а тулуб зробить із свіжого стебла кукурудзи. Нічого страшного А втім, мені спало на думку, вела далі Емілія, обернувшись до Кагляночки і не звертаючи ніякої уваги на загальне замішання, викликане її жорстокими словами: Краще за все обернути графа на що-небудь. Змахніть-но на нього вашою чарівною паличкою, принцесо!
Кагляночка подумала, що ця порада справді непогана, але, перш ніж махати, запитала, на що саме треба обернути графа. Кирпа вважала, що найкраще обернути на чарівника з ковпаком, засіяним зорями. Білосніжка сказала, що, може, на гномика Зрештою взяла гору Емілія, як виявилося, найпрактичніша:
Кагляночка подумала, що ця порада справді непогана, але, перш ніж махати, запитала, на що саме треба обернути графа. Кирпа вважала, що найкраще обернути на чарівника з ковпаком, засіяним зорями. Білосніжка сказала, що, може, на гномика Зрештою взяла гору Емілія, як виявилося, найпрактичніша:
От що. Тітоньці Настасії потрібна ступка на сіль! Треба перетворити графа на ступку. Так ми його чудово використаємо, і він буде більш потрібний, ніж як учений.
Думку Емілії було знову схвалено, і Кагляночка злегка вдарила чарівною паличкою графа:
Покрутися, повернися, на ступку обернися!
І граф зараз же обернувся на новеньку ступку, достоту таку, як просила тітонька Настасія. Стара негритянка взяла графа-ступку з повагою і якимось побоюванням.
Просто не знаю, як буду в ньому товкти, сказала вона, почнеш товкти і пригадаєш, що це граф таки дуже шкода. В кожному разі, я вельми вдячна сеньйорі Кагляночці за подарунок, спасибі.
І вона понесла ступку на кухню та й поставила там на мисник, бурмочучи собі під ніс:
Кінець світу та й тільки!.. Ніколи б не подумала, що граф і раптом на ступку Сумна картина
А в кімнаті Кирпи всі гралися в перетворення. Кагляночка змахувала чарівною паличкою і обертала все, що просили, на все, у що просили. Емілія принесла всі свої іграшки, щоб їх обернути на інші іграшки, кращі. Потім пошкодувала про старі іграшки і попросила переобернути нові знову на старі. Ця весела гра була у самому розпалі, коли почувся такий гуркіт у двері, що весь будинок захитався. Так ще ніхто не грюкав. Принцеси злякалися.
Це схоже, наче вовк стукає, сказала Червона Шапочка і побігла зиркнути у замкову шпарку. Ну, певна річ, це вовк! вигукнула вона з широко розкритими від жаху очима. Саме той негідник, що бабусю зїв.
Всі, перелякані до нестями, заметалися по кімнаті. Кирпа намагалася заспокоїти принцес.
Цього не може бути, сказала вона: Вовка, що зїв бабусю Червоної Шапочки, зарубали сокирою. Так у книжці сказано.
Помилка, заперечила Емілія, що також підглядала у шпарку. Це вовк, та ще й худющий-прехудющий. Відразу видно, що живиться тільки бабусями. Певно, довідався, що тут живе донна Бента і
Вона не могла закінчити: Кирпа голосно заплакала.
Бідна бабуся! схлипувала вона. Яке нещастя коли вовк її зїсть! Покличте Педріньйо і всіх принців! Еміліє, біжи, ну чого ти стоїш!
Та, на жаль, Педріньйо і принци були далеко вони пішли в садок робити якісь досліди з чарівною Аладдіновою лампою. Дівчатка були самі, зовсім беззахисні.
Змахніть на нього чарівною паличкою і оберніть його на блоху, сказала Емілія Кагляночці, вже націливши свій маленький ніготь, щоб убити блоху.
Неможливо! сумно відгукнулася Кагляночка. Мені треба відчинити двері, і він мене обовязково вхопить
А вовк поки що стукотів стук-к, стук-к-к, стук-к-к-к! шаленіючи дедалі більше. Потім почав шкрябати двері з такою силою, що тріски полетіли. Маркіз де Рабіко тремтів, немов кисіль. Замість допомагати, він заважав: ухопився за спідницю Білосніжки, і їй довелося добре його стусонути.
Тільки граф може нас врятувати! вигукнула Емілія. Вчені все вміють.
І вона прожогом метнулася до кухні шукати новеньку ступку, щоб знову перетворити її на графа. Коли ступку принесли, Кагляночка тремтячою рукою зробила чарівний змах, і граф знову воскрес тільки якийсь сонний. Він ніяк не міг зрозуміти, де він і що з ним, та Кирпа все пояснила:
Вовк уже дошки трощить. Ще хвилина і він буде тут. Подумайте, знайдіть засіб, щоб нас врятувати, милий графе!
І справді, не встигла вона вимовити останнє слово, як вовк відірвав одну дошку, всунув морду в дірку і почав погрозливо нюхати повітря.
Гм, гм-м Пахне чиєюсь бабусею прогарчав він.
Це було вже занадто. Кирпа знепритомніла. Принцеси трішки підождали і теж зомліли. Тільки Емілія не зомліла і стала поруч із графом.
Нумо, графе! Зробіть що-небудь! Мерщій!..
Але саме цього граф ніяк не міг зробити, і аж тільки тепер Емілія побачила, що граф зверху був справді граф, а знизу залишився ступкою. Видно, Кагляночка дуже нервувалася, коли його переобертала, і спохвату зробила тільки півзмаху