Емілія закопилила губу і, здається, хотіла заплакати.
Розділ шостий
Червона Шапочка
Потім прийшло Гидке Каченя, дитинча того, яке в казці обернулося на лебедя. Як тільки воно ввійшло, Емілія відвела його вбік і хутко-хутко зашепотіла в саме вухо:
Знаєте що, ви з кімнати не виходьте, гаразд? Не ходіть до кухні, гаразд? Там живе така чорна фея, яка з каченятами знаєте що робить? Не знаєте? Вона їх смажить, бідненьких, уявіть собі!..
Каченя так злякалося, що зробилося блідіше від воскової свічки не такої рожевенької, які засвічують на свято, а звичайної, білої; йому довелося притулитися до стіни, щоб не впасти.
А гості зараз підходили й підходили. Стільки прийшло різних чарівних героїв з різних чарівних казок, що ні в дворі, ні в садку не було де помаранчі впасти. Кирпа дивилася, дивилася, всі очі видивила. Скільки тут було принців, і принцес, і фей, і гномів, і відьом, і злих духів!.. Всі, хто був у кімнаті, так і прилипли до вікон, захоплюючись цим небаченим видовищем, не в змозі жодного слова вимовити з подиву й захвату.
Тільки Емілія все ж схотіла поговорити.
Я от думаю про нашу корову, сказала вона з філософським роздумом у голосі, і мені здається, що на бідолаху це все може погано вплинути. Сердешна звикла щовечора спати на подвірї. І уявіть собі: вийде вона на подвіря, повернеться в один бік там принц, повернеться в другий там гном, змахне хвостом і зачепить яку-небудь принцесу Бідоласі ніде повернутися. Якщо вона й не помре зі страху, то може молока збутися; що ми тоді завтра снідатимемо?!
Коли всі стомилися дивитись у вікна, надумали розпочати танці. Емілія вийшла на подвіря і запросила до кімнати всіх, хто втовпиться. Коли всі ввійшли, Кирпа пішла танцювати з Аладдіном, Білосніжка закружляла в парі з Котом у Чоботях Тільки Кагляночка не танцювала боялася зіпсувати нові черевички.
Тут граф де Кукурудзо, який все ще був на вікні, закричав:
Я бачу вдалині хмару куряви.
Танок припинився. Всі перезирнулися: хто б це міг бути? Почулися легкі кроки на ганку, двері відчинилися, і Рабіко ввів Червону Шапочку!
Шапочка! вигукнули всі захоплено, бо хто ж на світі не любить цієї милої дівчинки? Хай живе Червона Шапочка!
Вона ввійшла розрумянена, бо всю дорогу йшла пішки, і сказала:
Привіт тамтешнім і тутешнім і всім нашим присер-дешним! І вона весело поцілувала спочатку хазяйку, а потім її ляльку.
Емілія негайно прилипла до гості.
Передусім от що, сказала вона, нам дуже шкода вашої бабусі. Ви навіть не уявляєте собі, як ми всі тут засмутилися, довідавшись, що її вовк зїв. Така прикрість! А між іншим, скажіть: ваша бабуся гладка чи худа?
Червона Шапочка дуже здивувалася такому запитанню, але відповіла, що худа.
Дуже худа чи не дуже?
Досить худа.
В такому разі, я не розумію цього вовка, задумливо промовила Емілія: Ну яка ж це їжа?
Всі дуже сміялись, і Кирпа пояснила, що в бідолашної Емілії від народження розум ослячий. Цієї миті годинник вибив пяту.
Шановні принцеси і принци, сказала Кирпа, прошу до столу на чашку кави.
І крикнула на кухню:
Тітонько Настасіє! Принесіть смачної кави для наших знаменитих гостей!
Коли тітонька Настасія ввійшла до кімнати з диму-чою кавою на таці, вона навіть очі вирячила з подиву.
Господи! вигукнула вона. Що тут робиться! Ні в казці сказати, ні пером описати Не розумію, звідки це Кирпа приводить усіх цих поважних осіб і де вона бере принцес, так гарно вбраних
Хто це? шепнула Білосніжка на вухо Емілії, поки стара негритянка розливала каву.
Ви не знаєте? озвалася Емілія, хитро посміхаючись. Тітонька Настасія це африканська принцеса, яку зла фея обернула на куховарку. Коли прийде один принц і знайде одну каблучку, що лежить у череві в однієї риби, Настасія знову обернеться на принцесу. Не вірите? Хто від цього втратить, то це донна Бента, бо такої куховарки вона вже ніколи не знайде.
Каву пили всі, крім Кагляночки.
Я пю тільки молоко, пояснила маленька красуня. Я боюсь, що від кави я втрачу колір обличчя.
Обовязково втратите, сказала Емілія. Ось тітонька Настасія пила, пила каву і, самі бачите, яка стала чорна
Розділ сьомий
Некликаний гість
Педріньйо, Аладдін і Кіт у Чоботях не брали ніякої участі у всіх цих розмовах. Стоячи в кутку кімнати, вони завзято сперечалися на тему про пригоди й подвиги. Аладдін розхвалював чудові властивості своєї чарівної лампи і розповідав різні дивовижні випадки, повязані з нею. Педріньйо, щоб не спіткнутися на слизькому, почав розхвалювати влучність своєї рогатки. Суперечка точилась така гаряча, що от-от могла перейти у сварку.
А ти приходь коли-небудь спеціально, сказав Педріньйо, і подивимося, що може вчинити більше чудес твоя лампа чи моя рогатка.
Закладаюсь, що моя лампа! сказав Аладдін.
А я закладаюсь, що моя рогатка! сказав Педріньйо.
Втрутився Кіт у Чоботях:
Я буду суддею і, до речі, закладаюсь, що ані ваша лампа, ані ваша рогатка не варті навіть підошви моїх семимильних чобіт!..
Поки вони сперечалися і домовлялися про день змагання, стався один вельми сумний випадок. Бідний граф, всіма забутий, мирно задрімав на своєму біноклі, коли раптом торох! мотузочок порвався, і він на весь свій зріст простягся на підлозі. Він так забився, що знепритомнів.