Ох, я б йому дав!.. вигукнув Педріньйо. Я б цього кота так ушкварив з рогатки, що у нього б зірки з очей посипалися
Кінець кінцем, казав далі граф, у цьому будинку теж вивели його на слизьке і виставили за двері.
І він утік і вирішив податися до такого місця, де багато курчат. Він знайшов таке місце і оселився там. Проте хазяїн помітив, що кількість курчат катастрофічно зменшується, щодня зникає двоє, а інколи й троє курчат, і сказав дружині, що має намір найняти собаку-шукача, щоб він ночами стеріг курник. Кіт-злодій підслухав цю бесіду і пішов. І йшов, і йшов, і йшов, поки не знайшов інший будинок, де жили дві бабусі і двоє дітей, одна дитина чоловічої статі, і друга жіночої.
Який збіг! вигукнула Кирпа. Схоже на бабусин дім
Він вибрав цей дім, вів далі граф, і втерся в довір я до хазяїв з найнахабнішою безцеремонністю, запевняючи, що він з благородної котячої сімї, що він народився за кордоном і таке інше.
Емілія поглянула на кота Фелікса:
Справді, ваш родич. Багато схожих моментів
У мене нема родичів такого штибу! відповів кіт з гордістю. Цей кіт-злодій скоріше доводиться родичем якій-небудь сеньйорі ляльці.
Говоріть далі, сеньйоре графе, сказала Кирпа.
Граф знову відкашлявся і знов заговорив:
Цей кіт-злодій залишився жити у цьому домі. Всі поводилися з ним надто лагідно і любовно, але, замість пройнятися подякою до своїх нових хазяїв за всю виявлену йому увагу, він спробував і тут продовжувати свою кошмарну котячу карєру. Він пішов до курника і зїв рябого півника
Граф зробив паузу і подивився у вічі котові Феліксу, але кіт витримав погляд графа з презирливим спокоєм. Граф вів далі:
Він зїв цього сердегу, зовсім юного і дуже гарного. На другий день зїдено було іншого півника
Але тут кіт Фелікс підвівся, обурений.
Сеньйор граф ображає мене! вигукнув він. Цими зирканнями в мій бік він, очевидно, хоче сказати, що я і є цей кіт-злодій!..
Граф вистрибнув з бляшанки і вибухнув:
Так, ви і є! Правильно! Ви і є кіт-злодій, чуєте, розбійнику! Ви й близько не були до кота Фелікса! Ви звичайнісінький курчачий хапуга!
Який тут зчинився переполох! Всі скочили, не знаючи, за що хапатися. Кіт Фелікс, зовсім у нестямі, завив якимось некотячим голосом:
Доведіть, якщо можете! Доведіть, що це я зїв ваших курчат
Доведу негайно! вереснув граф. Докази у мене в кишені!
І з цими словами він витягнув з кишені дві котячих волосинки.
Ось докази! Цю волосину я знайшов у курнику, на місці злочину, вона була ще заплямлена кровю невинної жертви. А ця друга волосина повинна бути вам упамятку, мерзотнику! Сеньйора Емілія власними ручками висмикнула її з вашої морди! Ось мої докази. Хто хоче, може, будь ласка, оглянути обидві волосини у бінокль донни Бенти. Вони цілком ідентичні! Граф особливо голосно викрикнув це вчене слово. Ідентичні навіть запахом. Вони тхнуть котом-злодієм!..
Докази були приголомшливо незаперечні. Тітонька Настасія, схопивши в руки мітлу, з лютістю ягуара рушила на самозванця. Бандит виліз на підвіконня, вискочив у вікно і зник у нічній темряві, зловісно нявкаючи.
Браво! Хай живе граф! закричали всі хором. Браво! Браво!..
Тут всі взялися поздоровляти графа, обнімати, цілувати Навіть Емілія, хоч дуже соромилася, але все ж наважилась і незграбно поцілувала графа в голову.
Донна Бента взяла слово:
Ось бачите, які ми були несправедливі до нашого бідного графа тільки тому, що він зацвів і став такий непоказний. Події сьогоднішнього вечора цілком довели, що він справжній вчений і його наука може принести користь. Ми повинні пишатися, що у нас у домі є такий мудрець. Віднині я сама буду про нього піклуватися. Я вилікую його від плісняви і призначу керівником нашого господарства.
Годинник вибив десяту, і, поки діти лягали спати, донна Бента взяла графа і сховала на своїй полиці з книгами, між «Арифметикою» й «Алгеброю».
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
Чарівна паличка
Розділ перший
Приготування
Донна Бента саме вчила Педріньйо обрізувати нігті на правій руці, коли Емілія просунулася у двері. Педріньйо кинув на неї погляд, що означав: «Які новини?»
Кирпа кличе! відповіла Емілія так тихенько, що донна Бента не чула.
«Навіщо?» запитав Педріньйо знову поглядом.
Треба допомогти їй убратися до зустрічі гостей. Цього разу донна Бента почула слово «убратися» і, зсунувши окуляри на чоло, запитала:
Що це за прибирання, Педріньйо?
Нічого особливого, бабусю. Просто ми запросили в гості наших друзів з Країни Казок.
Добре, йди, сказала донна Бента, обрізавши останній ніготь на правій руці Педріньйо. Тільки перш ніж гостей приймати, піди-но вмийся. Ти, видно, поїв плодів манго, і у тебе залишилися величезні жовті вуса.
Так це ж навмисно, бабусю, вигадав Педріньйо. я хочу бути представлений гостям як Принц Манговий Вус!..
Коли Педріньйо ввійшов до кімнати Кирпи, там уже захопилися прибиранням.
А запрошення ж ти не забула розіслати?
Атож, звісно, не забула. Я надіслала з тим колібрі, який щодня прилітає на наш рожевий кущ. Я підійшла до нього і запитала: «Читати вмієш?» «Вмію!» відповів цей розумник. «Тоді ось візьми листи в дзьобик і рознеси по адресах». Він узяв листи і прхх! спурхнув і полетів.