Він по дві години на день тренується у своєму фітнес-залі, але й це не допомагає йому скинути зайву вагу, лікарі пророкують, що будь-якої хвилини в нього можуть виникнути проблеми із серцем. Правду кажучи, він не так переймається проблемами своєї фізичної форми, як хоче бодай трохи послабити напругу, яка розчавлює його щосекунди, трохи зайнятися активною медитацією, загоїти рани душі. Зустрічаючись із випадковими людьми, він нерідко запитує їх, що воно таке, «нормальне життя», бо сам він, як йому здається, не живе нормальним життям уже давно. Відповідають йому по-різному, й він зробив відкриття, що абсолютно самотній у цьому світі, хоч постійно оточений людьми.
Зрештою він склав список нормальних видів поведінки, склав його більше на підставі того, що люди роблять, аніж кажуть йому.
Джавіц озирається навкруг себе. Неподалік він бачить чоловіка в темних окулярах, який цмулить фруктовий сік і здається дуже далеким від усього, що його оточує, і дивиться на море так, ніби воно дуже й дуже від нього далеко. Вродливий, волосся з просивиною, добре вдягнений. Він прийшов сюди одним із перших, певно йому відомо, хто Джавіц такий, а проте він не зробив найменшої спроби підійти та відрекомендуватися. Хай там як, а він має мужність сидіти там, сам-один. Самотність у Канні це як анафема, це означає, що вами ніхто не цікавиться, що ви чоловік цілком незначущий і позбавлений будь-яких контактів.
Джавіц позаздрив чоловікові. Немає сумніву, що той не належить до людей, наділених характеристиками, що входять до його списку «ознак нормальної поведінки», який він постійно носить із собою в кишені. Чоловік здається незалежним, вільним, і Джавіцу дуже хотілося б поговорити з ним, проте він почувається надто стомленим, щоб зважитися на це.
Він обертається до одного зі своїх «друзів»:
Що таке людина нормальна?
У тебе проблеми з власною совістю? Ти зробив щось таке, чого не хотів би робити?
Джавіц звернувся не з тим запитанням і не до тієї людини. Либонь, його компаньйонові здалося, що він кається в якихось своїх діях і хоче почати нове життя. Нічого подібного. Бо навіть якби він і справді в чомусь розкаявся, було вже пізно повертатися до початку; він знає правила гри.
Я лише запитав, яка людина тобі здається нормальною.
Один із його «друзів» здається збитим із пантелику. Другий і далі пильно роздивляється навкруги, ловлячи поглядом кожен підозрілий рух.
Та, котра живе, не маючи ніяких амбіцій, відповідає нарешті той, до кого Джавіц звернувся зі своїм запитанням. Джавіц дістає з кишені свій список і кладе його на стіл.
Я лише запитав, яка людина тобі здається нормальною.
Один із його «друзів» здається збитим із пантелику. Другий і далі пильно роздивляється навкруги, ловлячи поглядом кожен підозрілий рух.
Та, котра живе, не маючи ніяких амбіцій, відповідає нарешті той, до кого Джавіц звернувся зі своїм запитанням. Джавіц дістає з кишені свій список і кладе його на стіл.
Я завжди ношу його із собою. І весь час додаю нові пункти.
«Друг» відповідає, що не може прочитати його тепер, він повинен пильно стежити за тим, що відбувається навколо. Другий, проте, почувається більш розслабленим і більш упевненим у собі й читає написане:
Нормальна поведінка:
1. Людина нормальна повинна забути, хто вона й чого вона хоче, щоб це не заважало їй трудитися, виробляти продукцію й заробляти гроші.
2. Вона повинна шанувати правила війни, встановлені Женевською конвенцією.
3. Змарнувати багато років на навчання в університеті, щоб потім не знайти собі роботи.
4. Працювати з девятої ранку до пятої вечора, роблячи те, що не дає найменшого задоволення, щоб через тридцять років такої роботи вийти на пенсію.
5. Вийти на пенсію, відкрити, що в тебе вже не має снаги, щоб утішатися життям, і через кілька років померти від нудьги.
6. Користуватися ботоксом.
7. Розуміти, що влада набагато важливіша, ніж гроші, а гроші набагато важливіші, ніж щастя.
8. Глузувати з того, хто шукає щастя замість грошей, називаючи його «людиною без амбіцій».
9. Купувати такі речі, як автомобілі, будинки, дорогий одяг, і визначати якість життя згідно зі своїми можливостями це придбати, а не дошукуватися, задля чого справді людина живе на світі.
10. Не розмовляти з незнайомцями. Погано говорити про свого ближнього.
11. Завжди вважати, що батьки мають слушність.
12. Одружитися, народити дітей, жити з дружиною і тоді, коли кохання закінчилося, вірячи в те, що це робиться задля добра дитини (яка нібито не чує, як постійно сваряться батьки).
12а. Критикувати всіх, хто намагається чимось відрізнятися від загалу.
14. Прокидатися під істеричний дзвінок будильника, що стоїть біля ліжка.
15. Абсолютно вірити в усе надруковане.
16. Чіпляти на шию клапоть кольорової тканини, що не має ніякого функціонального навантаження й носить горду назву краватка.
17. Ніколи не ставити прямих запитань, навіть коли твій співрозмовник розуміє, що, власне, ти хочеш запитати.
18. Зберігати усмішку на губах, коли ти помираєш від бажання плакати. І жаліти всіх, котрі не вміють приховувати свої почуття.
19. Вважати, що мистецтво коштує великих грошей або взагалі нічого не коштує.