Всего за 125 руб. Купить полную версию
Зненацька ліворуч почувся сигнал іншого автомобіля, і я зрозумів, на свій жах, що ось-ось порівняюся з воротами, через які приватна дорога виходила на шосе. Мій клаксон видав несамовитий рев, але було занадто пізно. Я вдарив по гальмах, але швидкість була дуже велика, а попереду, навперейми моїй машині, на дорогу викотився інший автомобіль. Ще секунда і ми б зіткнулися, тому я зробив єдине, що міг: різко звернув у живопліт праворуч, сподіваючись, що за ним виявиться луг або, принаймні, який-небудь чагарник.
Але я помилився. Мій автомобіль пронісся крізь огорожу, як ніж крізь масло, і відразу ж клюнув капотом. Усередині в мене похололо. Зрозумівши, що зараз станеться, я скочив на сидіння, збираючись вистрибнути, але товста гілка глоду підхопила мене під ребра, підняла і втримала у висячому положенні, а купа металу вислизнула з-під мене, підстрибуючи на вибоїнах, пролетіла в повітрі з півсотні футів і з гуркотом звалилася на дно річки.
Я сяк-так звільнився від гілки і зістрибнув прямо в густі зарості кропиви. Коли я підвівся, хтось узяв мене за руку і запитав співчутливим і страшенно переляканим голосом, чи не поранений я.
Переді мною стояв високий молодий чоловік в автомобільних окулярах і шкіряному Ольстері,[30] скрушно охаючи і розсипаючись у вибаченнях. Ледь віддихавшись, я зрозумів, що швидше радий події, ніж засмучений нею. Це був найкращий із можливих способів позбутися автомобіля.
Моя вина, сер, видавив я нарешті. Добре ще, що до решти моїх дурощів не додалося вбивство. Це фінал мого шотландського автопробігу, який цілком міг би стати фіналом усього мого життя.
Він вийняв з кишені годинника і глянув на циферблат.
Ви благородна людина, сказав він. Я можу приділити вам чверть години, а мій будинок розташовується за дві хвилини ходи звідси. Я подбаю, аби для вас знайшлися одяг, їжа і нічліг. До речі, де ваші речі? Там, у річці, разом з авто?
У мене в кишені, сказав я, показуючи зубну щітку. Я з колоній. Звик їздити без речей.
З колоній! вигукнув він. Господи, та мені вас сам Бог послав! Скажіть, може, ви, за якимось щасливим випадком, ще й фритредер?[31]
Так, відповів я, абсолютно не уявляючи, що він має на увазі.
Він поплескав мене по плечу і повів до свого автомобіля. Через три хвилини ми підїхали до затишного на вигляд мисливського будиночка серед сосен, і мій новий знайомий увів мене всередину. У спальні він кинув переді мною на ліжко з півдесятка своїх костюмів, оскільки мій власний був роздертий на шмаття. Я вибрав простору синю фланелеву пару, що найменше скидалася на мій колишній одяг, і запозичив у господаря лляний комірець. Потім сер Гаррі а саме так його звали проводив мене до їдальні, де на столі стояли залишки обіду, і оголосив, що я маю пять хвилин, аби підкріпитися.
З колоній! вигукнув він. Господи, та мені вас сам Бог послав! Скажіть, може, ви, за якимось щасливим випадком, ще й фритредер?[31]
Так, відповів я, абсолютно не уявляючи, що він має на увазі.
Він поплескав мене по плечу і повів до свого автомобіля. Через три хвилини ми підїхали до затишного на вигляд мисливського будиночка серед сосен, і мій новий знайомий увів мене всередину. У спальні він кинув переді мною на ліжко з півдесятка своїх костюмів, оскільки мій власний був роздертий на шмаття. Я вибрав простору синю фланелеву пару, що найменше скидалася на мій колишній одяг, і запозичив у господаря лляний комірець. Потім сер Гаррі а саме так його звали проводив мене до їдальні, де на столі стояли залишки обіду, і оголосив, що я маю пять хвилин, аби підкріпитися.
Ви навіть можете взяти що-небудь із собою, а потім, після повернення, ми спокійно повечеряємо. До восьмої години я мушу бути в Масонік-холі, інакше мій агент улаштує мені прочухана.
Я випив чашку кави і закусив холодною шинкою, поки він базікав, сівши на коминковий килимок.
А в мене страшенні неприємності, містере до речі, ви так і не сказали мені, як вас звуть! Твісдон? Чи не родич ви старині Томмі Твісдону з шістдесятого округу? Ні? Так от, бачте, я єдиний кандидат від Ліберальної партії в цій глушині, і сьогодні ввечері у мене призначена зустріч у Бретлберні це головне місто округу і давній оплот тутешніх торі. Один мій знайомий з колоній, колишній премєр Крамплтон, обіцяв приїхати і виступити на мою підтримку а я встиг розтрубити про це на афішах по всьому місту і розкидати всякі інші приманки. І раптом сьогодні вдень я отримую телеграму, у якій цей бандит заявляє, що підхопив інфлюенцу в Блекпулі, і ось вам результат я залишився один, без будь-якої підтримки, і змушений усе робити сам. Я збирався говорити не більше десяти хвилин, а тепер доведеться стирчати на трибуні всі сорок; я три години ламав собі голову над тим, аби вигадати що-небудь закрутисте, але відчуваю, що не зможу стільки протриматися. Тепер ваша черга проявити любязність і допомогти мені. Ви фритредер і зможете розповісти нашим людям, до чого призводить протекціонізм у колоніях. У вашого брата гарно підвішений язик хотів би я вміти так говорити. Буду вважати себе вашим одвічним боржником.