Всего за 125 руб. Купить полную версию
Через півгодини я зблід, а мої пальці мимоволі забарабанили по столу.
Я визирнув у вікно і побачив, як гірською долиною до заїжджого двору наближається великий туристичний автомобіль. Він зупинився біля входу, почулося ляскання дверей. Із салону автомобіля вибралися двоє чоловіків у костюмах від «Акваскутума»[28] і твідових кепі.
Через десять хвилин по тому юний трактирник із палаючими від збудження очима крадькома прослизнув у мою кімнату.
Там, унизу, вас розшукують двоє, прошепотів він. Вони в їдальні, замовили віскі з содовою. Запитували про вас і сказали, що розраховують зустріти вас тут. Ох, і ось іще що: вони дуже точно описали вас, аж до черевиків і сорочки. Я сказав їм, що ви були тут учора ввечері, а сьогодні вранці виїхали на мотовелосипеді, і тоді один із них вилаявся, як портовий вантажник.
Я попросив його описати їхню зовнішність. Один виявився темнооким і худорлявим, з густими кущистими бровами; інший, досить угодований, без кінця посміхався і шепелявив при розмові. Ні той ні інший не були іноземцями у цьому мій юний друг був абсолютно впевнений.
Я взяв аркуш паперу і написав на ньому кілька слів німецькою так, ніби вони були частиною листа: «Чорний Камінь. Скаддер напав на слід, але на два тижні вийшов із гри. Сумніваюся, що від мене буде якась користь, особливо тепер, коли Каролідес не впевнений у своїх планах. Але якщо м-р Т. вважає за необхідне, я зроблю все, що від мене зале»
Я виготовив підробку дуже ретельно, подбавши про те, аби вона була схожою на обривок чернетки, після чого сказав:
Віднесіть униз і скажіть їм, що знайшли цей аркушик у мене в спальні під час прибирання. І попросіть повернути його мені, якщо вони мене наздоженуть.
Через три хвилини я почув звук заведеного автомобільного двигуна і, виглянувши з-за штори, побачив дві постаті. Одна була худою, інша гладкою ось і все, що я міг розгледіти зі свого спостережного пункту.
Трактирник повернувся у великому хвилюванні.
Ваш лист їх страшенно збудив, повідомив він радісно. Чорний зблід і вилаявся, а гладкий присвиснув і став похмуріший за хмару. Вони розплатилися за свою випивку півсовереном і не стали чекати здачі.
Тепер зробіть ось що, сказав я. Сідайте на свій велосипед, їдьте у Ньютон-Стюарт і розшукайте там начальника поліції. Опишіть йому прикмети цих людей і скажіть, що підозрюєте їх у причетності до лондонського вбивства. Причину вигадайте самі. Не хвилюйтеся, вони ще повернуться. Але не сьогодні сьогодні вони гнатимуться за мною по шосе протягом сорока миль, зате завтра вранці першим ділом заявляться сюди. Скажіть поліцейським, щоби приїхали раніше.
Мій приятель, як слухняна дитина, вирушив виконувати завдання, а я продовжив розшифровування нотаток Скаддера. Коли трактирник повернувся, ми разом пообідали, і я дозволив йому атакувати мене черговою серією розпитувань. Я довго розповідав йому про полювання на левів і про війну з матабеле, не в змозі позбутися думки про те, наскільки незначні всі ці пригоди в порівнянні з тією авантюрою, у яку я вплутався зараз. Коли він, нарешті, пішов спати, я сів і за одним махом покінчив зі Скаддером. А після цього просидів у кріслі, димлячи люлькою, до самого світанку. Про те, щоб заснути, годі було й думати.
Близько восьмої ранку я став свідком прибуття двох констеблів і сержанта. Дотримуючись указівок трактирника, вони закотили свій автомобіль у каретний сарай і увійшли в будинок. Через двадцять хвилин, дивлячись у вікно, я побачив, як з протилежного боку плато наближається другий автомобіль. Він не доїхав до заїжджого двору, а зупинився в гайку за двісті ярдів від готелю. Люди, що сиділи в автомобілі, перш ніж вийти, акуратно розвернули свій екіпаж. За дві-три хвилини почувся скрип жорстви під їхніми кроками.
Мій початковий план полягав у тому, щоб сховатися в спальні і дочекатися розвитку подій. Я збирався зіштовхнути лобами поліцію та інших, куди більш небезпечних переслідувачів, із цього могла би вийти певна користь. Але тепер мені спало на думку дещо краще. Я накидав на аркушику кілька слів подяки юному хазяїну, відчинив вікно і тихо зістрибнув у кущі біля стіни. Ніким не помічений, я перетнув дамбу, проповз берегом струмка, що впадав у річку, і опинився на шосе за гайком. Там стояв автомобіль: зовсім новий, він яскраво блищав на ранковому сонці, але був добряче запилений точна ознака довгої поїздки. Я завів мотор, стрибнув на місце водія і на пристойній швидкості піднявся на плато.
Мій початковий план полягав у тому, щоб сховатися в спальні і дочекатися розвитку подій. Я збирався зіштовхнути лобами поліцію та інших, куди більш небезпечних переслідувачів, із цього могла би вийти певна користь. Але тепер мені спало на думку дещо краще. Я накидав на аркушику кілька слів подяки юному хазяїну, відчинив вікно і тихо зістрибнув у кущі біля стіни. Ніким не помічений, я перетнув дамбу, проповз берегом струмка, що впадав у річку, і опинився на шосе за гайком. Там стояв автомобіль: зовсім новий, він яскраво блищав на ранковому сонці, але був добряче запилений точна ознака довгої поїздки. Я завів мотор, стрибнув на місце водія і на пристойній швидкості піднявся на плато.