Я проблисками памятаю, як Гален уперше торкнувся мене Скіллом. Ми стояли на даху, й між нами була більша відстань, бо нас поменшало. Гален підходив до кожного, зупиняючись, а інші поштиво чекали.
Підготуйте свій розум до звязку. Відкрийте його, але не занурюйтеся в насолоду, бо Скілл створено не для неї.
Він походжав між нами хаотично. Ми стояли на відстані, тому не бачили одне одного. Галену не подобалося, що ми спостерігаємо за ним. Ми чули лише його короткі суворі слова, а також тихий подих тих, хто відчув Скілл. До Серени Гален звернувся з огидою:
Відкрий розум, я сказав, а не знічуйся, як побитий собака.
Нарешті Гален підійшов до мене. Я слухав його й намагався відпустити всі почуття, як він учив раніше, щоби бути відкритим лише для нього. Я відчув, як він торкнувся мого розуму, наче хтось полоскотав мене по лобі. Я непорушно стояв перед Галеном. Це почуття росло; я відчував його тепло і світло, але відмовлявся впускати його. Я відчував, що Гален уже проник у мою свідомість, безжально читаючи мої думки, і намагався зосередитися, як він учив («уявіть миску з чистого білого дерева і намагайтеся влитись у неї»). Я стояв перед ним, відчуваючи піднесення Скіллу, але не піддаючись. Тричі тепло пройняло моє тіло, і тричі я вистояв. Потім Гален залишив мої думки. Він неохоче кивнув, але в очах я прочитав не похвалу, а якийсь страх.
Той перший звязок був іскрою, яка запалює трут. Я усвідомив, щó то, але ще не міг робити так само; я не міг посилати думки, але вже знав те, чого не передаси словами. Я міг володіти Скіллом. Це ще більше розпалило мою рішучість, і Гален вже нічого не міг зробити, щоб я не вивчав Скілл.
Гадаю, він знав про це, бо після цього ставився до мене з особливою жорстокістю. Він постійно шпетив і бив, але мене ніщо не могло зупинити. Одного разу він ударив гарапником прямо в обличчя. Там залишився досить помітний шрам. Так сталося, що коли в обідній залі я зустрів Барріча, він широко розплющив очі, побачивши мене, і почав вставати зі свого місця, зціпивши зуби. Я добре знав, що це означає. Але я опустив голову. Барріч кілька секунд стояв, розгнівано дивлячись на Галена. Той пихато витріщався у відповідь. Затим Барріч, стиснувши кулаки, повернувся і вийшов з кімнати. Я розслабився, заспокоївшись, що не буде ніякої бійки. Але потім Гален подивився на мене, і від його переможного вигляду аж похололо на серці: тепер я належав йому, і він це добре знав.
Той перший звязок був іскрою, яка запалює трут. Я усвідомив, щó то, але ще не міг робити так само; я не міг посилати думки, але вже знав те, чого не передаси словами. Я міг володіти Скіллом. Це ще більше розпалило мою рішучість, і Гален вже нічого не міг зробити, щоб я не вивчав Скілл.
Гадаю, він знав про це, бо після цього ставився до мене з особливою жорстокістю. Він постійно шпетив і бив, але мене ніщо не могло зупинити. Одного разу він ударив гарапником прямо в обличчя. Там залишився досить помітний шрам. Так сталося, що коли в обідній залі я зустрів Барріча, він широко розплющив очі, побачивши мене, і почав вставати зі свого місця, зціпивши зуби. Я добре знав, що це означає. Але я опустив голову. Барріч кілька секунд стояв, розгнівано дивлячись на Галена. Той пихато витріщався у відповідь. Затим Барріч, стиснувши кулаки, повернувся і вийшов з кімнати. Я розслабився, заспокоївшись, що не буде ніякої бійки. Але потім Гален подивився на мене, і від його переможного вигляду аж похололо на серці: тепер я належав йому, і він це добре знав.
Наступний тиждень для мене був наповнений болем та перемогами. Гален постійно принижував мене. Але я знав, що з кожною вправою все краще й краще володію Скіллом. Я відчував, що інші після його проникнення перебували в сумятті, але для мене це було так просто, як розплющити очі. Я запамятав одну мить, коли дуже злякався. Він проник у мої думки і змусив сказати вголос речення:
Я бастард і соромлю імя свого батька, сказав я спокійним тоном. А потім він знову подумки звернувся до мене: «Бастарде, ти звідкись черпаєш свою силу. Це не твій Скілл. Гадаєш, я не знайду джерело?» Після цього я злякався і припинив звязок, приховуючи Ковалика у своїй свідомості. Гален шкірився.
Потім ми грали у хованки. Щоб опанувати Скілл, я мав би впустити його у свій розум, тому мені, кров з носа, треба було приховувати свої секрети: не лише про Ковалика, але й про Чейда, блазня, Моллі, Керрі, Діка та інші таємниці, в яких я не міг зізнатися навіть собі. Він шукав їх, а я відчайдушно балансував ними там, де він не міг їх прочитати. Але, незважаючи на це (або, ймовірніше, завдяки цьому), я відчував, що опановую Скілл.
Не насміхайся з мене! люто заволав Гален після одного такого випадку. Всі інші учні спантеличено перезирнулися. Поверніться до своїх вправ! репетнув Гален на них і пішов від мене. Але раптом він повернувся й напав. Як і Моллі колись, я не міг нічого зробити, окрім як закрити обличчя й живіт. Його удари нагадували скоріше дитячу істерику, а не напад чоловіка. Я відчув, що йому це допомагає, а потім з жахом усвідомив, що я відбиваю його удари, не так сильно, щоб він це відчув, але так, щоб жоден не влучив у ціль. Ба більше, я знав, що Гален не усвідомлює, що я роблю. Коли він врешті опустив кулаки і я наважився підняти очі, то одразу ж зрозумів, що я виграв, бо всі дивилися на Галена з виразом огиди і страху. Навіть Серена дивилася на нього з огидою. Гален зблід і відвернувся від мене. В ту мить я відчув, що він прийняв рішення.