Це можна виправити, тихо промовив я. Знаєш, а я сумував за тобою, попри те що ми такі різні.
Я бачив, як він думає. На мить мені здалося, що він усміхнеться, поплескає мене по плечу і скаже, щоб я привів решту коней. Та його обличчя застигло, а потім він спохмурнів.
Та це тебе не зупинило. Ти вірив, що я здатен вбити будь-яку тварину, на якій ти використовував Віт, і все ж продовжував цим займатися.
Я це бачу по-іншому, почав я, але він похитав головою і промовив:
Краще нам не спілкуватися, хлопче. Так буде краще для нас обох. Якщо люди не можуть порозумітися, то між ними не буде й ніяких протиріч. Я ніколи не зможу підтримати або не звертати уваги на те, що ти робиш. Ніколи. Приходь тоді, коли скажеш, що більше цим не займатимешся. Я тобі повірю, бо ти завжди дотримував слова. Але до цього нам краще не спілкуватися.
Він пішов по решту коней, а я надовго залишився стояти біля огорожі. Мені було погано, і я був виснажений, не лише від отрути Кеттрікен. Але я повернувся до палацу, ходив там, розмовляв з людьми, їв і навіть мовчки сприймав глумливі переможні посмішки Коба.
Цей день тривав довше, аніж два попередніх. Якби не мій шлунок, що болів та бурчав, то я б повністю віддавався радощам. Після обіду аж до раннього вечора тривали дружні змагання з боротьби, бігу та стрільби з лука. Старі та молоді, жінки й чоловіки всі брали участь. За гірською традицією, той, хто переможе за такої щасливої нагоди, матиме успіх у всьому цілий рік. Потому ми знову сіли за стіл і частувалися, слухали пісень, дивилися виступи танцюристів і щось схоже на лялькову виставу, але героями там були тіні на шовковій тканині. Коли люди почали розходитися, я вже давно хотів спати. Я відчув полегшення, нарешті опустивши запону й опинившись на самоті. Коли вже знімав незручну сорочку і згадував цей дивний день, хтось постукав.
Я не встиг нічого сказати, коли з-за запони ввійшов Севренз.
Регал наказав, щоб ти прийшов, сказав він.
Зараз? здивовано запитав я.
Чого б він мене тоді посилав? перепитав Севренз.
Я втомлено вдягнув сорочку й пішов за ним. Покої Регала були вище, не на другому поверсі, а на деревяній платформі, прибудованій до стіни великої зали. Покої були з перегородками-ширмами, а також там було щось на кшталт балкона, з якого можна дивитись униз перед тим, як спускатись. Вони були краще оздоблені. Деякі з прикрас, без сумніву, виготовили чюрди, наприклад, яскраві птахи, намальовані на шовкових панно, та бурштинові фігурки. Здавалося, що багато гобеленів і статуеток Регал підібрав на свій смак, щоб затишніше влаштуватися. Я стояв у передпокої, доки він купався. Коли він вбіг у нічній сорочці, я ледь розплющував очі.
Ну? запитав він.
Я безтямно дивився на нього
Ви викликали менe, нагадав я.
Так. Мені хотілося б знати, чому я повинен це робити. Я гадав, що тебе навчили. Як довго мені треба було чекати твоєї доповіді?
Я не знав, що відповісти, бо навіть не міг припустити, що повинен доповідати Регалу. Шрюду, Чейду так. Ну і Веріті. Але до чого тут Регал?
Я що, тобі повинен нагадувати про твої обовязки? Доповідай.
Я почав швидко збиратися з думками.
Ви хочете почути про мої спостереження за чюрдами і дізнатися, що це за народ? Чи почути про трави, які вони вирощують? Або
Я хочу знати, як просувається твоє завдання. Ти вже щось робив? У тебе є якийсь план? Коли можна чекати результату і яким він буде? Не хочу, щоби принц помер, коли я до цього не буду готовий.
Я не вірив почутому. Навіть Шрюд ніколи не говорив так відкрито про мою роботу. Навіть коли ми вели мову віч-на-віч, він ходив манівцями, щоб я сам зробив висновки. Я побачив, як Севренз пішов у свої покої, але хтозна, де він зараз насправді й наскільки добре тут поширюється звук. А Регал говорив так, наче йшлося про підкову для коня.
Ти ідіот чи вже зовсім знахабнів? запитав Регал.
Ні те, ні інше, відповів я так чемно, як міг. Я обережний. Мій принце, додав, щосили намагаючись триматися у формальних рамках.
Ти обережний дурень. Тут нікого немає, а своєму лакею я довіряю. Тому доповідай, бастарде-убивце.
Останні слова він промовив таким тоном, наче вважав їх дуже дотепними.
Я затамував подих, нагадавши собі, що я людина короля, а зараз і тут він був найближчою людиною до нього. Я намагався обережно добирати слова.
Вчора в садку принцеса Кеттрікен говорила мені, що ви розповіли їй про те, що я отруйник, а її брат Раріск стане моєю жертвою.
Брехня, впевнено сказав Регал. Нічого подібного! Або ти бездарно себе виказав, або ж вона просто намагалася вивідати в тебе якісь відомості. Сподіваюся, ти нічого не зіпсував і не виказав себе.
Я брехав краще, аніж він, тому не звернув уваги на його зауваження і продовжив. Я все йому розповів: про те, як мене труїли, і про ранній візит Раріска та Кеттрікен. Я дослівно передав нашу розмову. Коли я скінчив, то Регал кілька хвилин дивився на свої нігті. Потім він промовив:
Я брехав краще, аніж він, тому не звернув уваги на його зауваження і продовжив. Я все йому розповів: про те, як мене труїли, і про ранній візит Раріска та Кеттрікен. Я дослівно передав нашу розмову. Коли я скінчив, то Регал кілька хвилин дивився на свої нігті. Потім він промовив: