Чейд викликав мене тієї ночі. Але коли я піднявся до нього, то зясувалося, що він просто хотів мене побачити. Ми сиділи біля темного каміна, майже не розмовляючи. Чейд дуже постарів і був такий же виснажений, як і Веріті. Його кістляві руки, здавалося, зовсім висохли, а білки очей почервоніли. Йому варто було поспати, але замість цього він покликав мене. Чейд недвижно сидів і мовчав, іноді «клюючи» їжу, яка стояла перед ним. Нарешті я вирішив допомогти йому.
Ти боїшся, що я не зможу? тихо запитав я.
Не зможеш чого? неуважно перепитав Чейд.
Вбити Раріска, гірського принца.
Чейд повністю повернувся до мене. Знову настала довга пауза.
Ти не знав, що король Шрюд доручив це мені, невпевнено промовив я.
Чейд знову повільно повернувся до каміна, уважно вдивляючись у нього, наче там горів вогонь.
Я лише виготовляю знаряддя, нарешті промовив він тихим голосом. А хтось інший ним користається.
Гадаєш, це погана справа? Що це неправильно? Я вдихнув. Наскільки мені говорили, йому недовго залишилось жити. Тому для нього краще тихо померти вночі, аніж
Гадаєш, це погана справа? Що це неправильно? Я вдихнув. Наскільки мені говорили, йому недовго залишилось жити. Тому для нього краще тихо померти вночі, аніж
Хлопче, тихо зауважив Чейд. Не вдавай із себе когось іншого. Ми вбивці, а не милосердні помічники мудрого короля. Ми політичні вбивці, які сіють смерть в імя нашого правителя. Ось ми хто.
Тепер я дивився туди, де колись горів вогонь.
Ти ускладнюєш моє завдання, хоча воно й так складне. Чому? Чому ти зробив з мене вбивцю, а тепер намагаєшся підірвати мою рішучість Я не зміг закінчити речення.
Гадаю та не зважай. Напевне, це у мені говорить заздрість. Цікаво, чому Шрюд використовує тебе замість мене. Можливо, це мій страх, що я йому більше не потрібен. Можливо, я тебе так добре знаю і тому шкодую, що зробив з тебе
Тепер Чейд не договорив. Його думки були там, де їх не могли дістати слова.
Ми розмірковували над моїм завданням. Це було не виконання справедливої королівської волі й не смертний вирок злочинцю, а просто усунення особи, яка заважає впливовішій особі. Я сидів, не рухаючись, доки не почав сумніватися, що впораюся. Затим підняв голову й побачив срібний ніж для фруктів, що стирчав з полиці каміна. «Здається, я знаю відповідь», подумав я.
Веріті поскаржився королю з приводу тебе, раптом промовив Чейд.
Поскаржився? мляво запитав я.
Шрюду. По-перше, що Гален жорстоко з тобою поводився і обдурив тебе. Це була офіційна скарга, оскільки Веріті вважає, що Гален позбавив королівство людини, яка б володіла Скіллом, у такий час, коли це найбільш потрібно. Він неофіційно запропонував Шрюду, що сам розбереться з Галеном, доки цього не зробив ти.
Дивлячись на Чейда, я усвідомив, що йому передали всю розмову з Веріті. Я не знав, як на це реагувати.
Я б не став самостійно мститися Галену, бо Веріті попросив мене цього не робити.
Чейд задоволено подивився на мене.
Я так і сказав Шрюду. Але він наказав, щоб я передав це тобі, а також, що він сам про це подбає. Цього разу король хоче показати свою справедливість. Почекай, і ти не пошкодуєш.
А що він зробить?
Цього я не знаю. Мені здається, Шрюд і сам не знає. Того чоловіка варто покарати. Але слід почекати. Якщо нам доведеться вчити більше людей володіння Скіллом, то Галена не можна ображати. Чейд прокашлявся і стишив свій голос. Також у Веріті була ще одна скарга. Він відкрито звинуватив Шрюда і мене в тому, що ми хочемо пожертвувати тобою заради королівства.
Я раптом здогадався, чому Чейд покликав мене сьогодні. Але змовчав. Чейд заговорив повільніше.
Шрюд переконував мене, що в нього і в думках цього не було. Як на мене, я не думав, що це правда. Чейд знову зітхнув, наче йому було важко це вимовити. Шрюд король, хлопче, тому насамперед має дбати про королівство.
Запанувала довга тиша.
Ти кажеш, що він готовий без вагань пожертвувати мною.
Чейд не відводив погляду від каміна.
І тобою, і мною. Навіть Веріті, якщо це буде в інтересах королівства. Після цих слів Чейд глянув на мене і промовив: Ніколи не забувай про це.
В ніч перед відїздом весільної процесії у двері постукала Лейсі. Було вже пізно, тому коли вона сказала, що Пейшенс хоче бачити мене, я дурнувато запитав:
Зараз?
Ну ти ж завтра їдеш, зауважила Лейсі. Я покірно пішов за нею, наче в цьому була якась логіка. Пейшенс сиділа в кріслі на подушках у яскравій вишитій накидці поверх нічної сорочки. Її волосся лежало на плечах. Коли я присів, куди вона вказала, Лейсі продовжила причісувати її.
Я чекала, що ти прийдеш і вибачишся, зауважила Пейшенс.
Я одразу ж відкрив рота, щоб вибачитися, але вона роздратовано махнула рукою.
Ми з Лейсі сьогодні це обговорювали, і я зрозуміла, що вже не ображаюся на тебе. Я вважаю, що хлопці іноді повинні бути нечемними. Я подумала, що ти не мав жодних поганих намірів, тому тобі не треба вибачатися.
Я хотів вибачитися, але не знав, як це зробити заперечив я.
Вже пізно. Я тобі пробачила, швидко промовила вона. Окрім того, у нас немає часу. Тобі вже треба спати. Але оскільки ти по-справжньому починаєш своє світське життя, я хочу тобі дещо дати, поки ти не поїхав.