Вона вмостилася на мяких подушках і розгорнула журнал. Через пять хвилин паровоз засвистів, і потяг рушив. Журнал вислизнув із руки місіс Макґілікаді, її голова впала набік, і через три хвилини вона вже спала. Проспала вона тридцять пять хвилин і прокинулася зі свіжою головою. Поправивши капелюха, що зсунувся набік, вона випросталася й подивилася з вікна на навколишній краєвид, який встигала побачити. Було вже зовсім поночі цього похмурого й туманного грудневого дня до Різдва залишалося тільки пять днів. Лондон був темний і похмурий, сільська місцевість здалася їй не кращою, хоч іноді вона весело спалахувала пучками яскравого світла, коли потяг на великій швидкості проминав містечка та станції.
Останній чай на сьогодні, повідомив провідник, несподівано розчинивши двері з коридору й зявившись у них, наче джин.
Місіс Макґілікаді вже пила чай у великому універмазі. На ту хвилину їй не хотілось ані їсти, ані пити. Провідник пішов далі по коридору, повторюючи свій монотонний крик. Місіс Макґілікаді подивилася на полицю, де лежали її пакунки, зі справжньою втіхою в погляді. Рушники для обличчя були саме такої ціни й такі мякі, як їй хотілося, «космічна рушниця» для Роббі й кролик для Джин були надзвичайно високої якості, а вечірня жакетка цілком задовольняла її саму: тепла, проте елегантна. А пуловер для Гектора Місіс Макґілікаді не переставала подумки захоплюватися своїм розумом і практичною розважливістю у виборі подарунків.
Її задоволений погляд обернувся до вікна, повз нього прошелестів на великій швидкості потяг, який ішов назустріч, шибки у вікнах задеренчали й примусили її стрепенутися. Потяг, у якому їхала місіс Макґілікаді, постукуючи на стрілках, проминув станцію.
Потім несподівано він почав стишувати хід, певно, підкоряючись сигналу семафора. Протягом кількох хвилин він повз уперед, потім зупинився, через короткий час знову рушив далі. Їх проминув ще один зустрічний потяг, хоч і не з таким оглушливим брязкотом, як перший. Потяг, у якому їхала місіс Макґілікаді, знову став набирати швидкість. У ці хвилини ще один потяг, який тепер їхав у тому самому напрямку, що й вони, став швидко наближатися до них, і в якусь мить навіть здалося, що два потяги зіштовхнуться. Потім деякий час вони їхали паралельно: то один їхав трохи швидше, то другий. Місіс Макґілікаді дивилася зі свого вікна, намагаючись зазирнути у вікна навпроти. Більшість фіранок були опущені, але іноді в тих вагонах можна було бачити пасажирів. Другий потяг був не дуже наповнений, і багато вагонів були зовсім порожні.
У ту мить, коли стало здаватися, що обидва потяги стоять на місці, фіранку у вікні одного з вагонів підкинуло вгору, наче поривом вітру. Місіс Макґілікаді зазирнула в освітлений вагон першого класу, який був від неї на відстані лише кількох футів.
Вона судомно хапнула ротом повітря й підхопилася на ноги.
Стоячи спиною до вікна й до неї, якийсь чоловік стискав руками горло жінки, що дивилася на нього, і повільно та невблаганно душив. Очі в неї вибалушилися з очниць, обличчя було червоне й налите кровю. Поки місіс Макґілікаді дивилася, приголомшена й зачарована, настав кінець; тіло жінки обмякло й посунулося вниз у його руках.
У цю мить поїзд місіс Макґілікаді знову пригальмував, а другий став набирати швидкість. Він поїхав уперед і через хвилину або дві зник із виду.
Рука місіс Макґілікаді майже підсвідомо вхопилася за шнур стоп-сигналу, але потім завагалася. Який сенс було зупиняти поїзд, у якому їхала вона сама? Жахіття, яке вона бачила так близько перед собою, та незвичні обставини паралізували її тіло. Треба було негайно вжити якихось заходів але яких?
Двері до її купе відчинилися, і контролер сказав:
Ваш квиток, будь ласка.
Щойно задушили жінку, сказала вона. У потязі, який зараз нас проминув. Я це бачила на власні очі.
Контролер подивився на неї із сумнівом у погляді.
Пробачте, що ви сказали, мем?
Чоловік задушив жінку! У потязі. Я все бачила крізь вікно.
І вона показала пальцем на те вікно, крізь яке все бачила.
Контролера, здавалося, опанували глибокі сумніви.
Задушив? запитав він із недовірою в голосі.
Так, задушив! Я на власні очі бачила, як він її задушив. Ви мусите негайно вжити якихось заходів!
Контролер вибачливо кахикнув.
А вам не здається, мем, що ви трохи задрімали і той він тактовно урвав своє припущення.
Я й справді трохи задрімала, але якщо ви думаєте, що мені це наснилося, то помиляєтеся. Кажу вам, я все бачила на власні очі.
Очі контролера впали на розгорнутий журнал, який лежав на її сидінні. На розкритій сторінці чоловік душив дівчину, тоді як інший чоловік, у дверях, погрожував їм обом, націлившись із револьвера.
Контролер сказав із переконаністю в голосі:
А вам не здається, мем, що ви читали цікаву історію і, читаючи її, задрімали, а коли прокинулися, то думки у вашій голові трохи перемішалися, і ви
Місіс Макґілікаді урвала його.
Я все бачила на власні очі, сказала вона. Я вже не спала, як і ви тепер не спите. І я дивилася крізь вікно потяга, який був навпроти, і бачила, як чоловік душить жінку. І я тепер хочу знати, що ви маєте намір із цим робити?