Тож тепер у Біллі буде виставка Власниця галереї, вочевидь, не потребує ані грошей, ані проблем, які може принести цей семитижневий захід, проте вона погодилася надати своє приміщення. «Я просто хотіла дати йому можливість трохи перепочити», каже вона
У найгіршому випадку на нас чекає аматорське нагромадження символів, які розуміє лише сам Біллі. У найкращому ми справді побачимо творчий потенціал.
Знайти трьох охоронців для галереї на час виставки було набагато простіше, аніж некомерційну організацію, яка візьме на себе цей проект за й досі не визначений процент від прибутку, який Мілліган хоче віддати на благодійність. Хтось вважає, що таке рішення щирий прояв каяття і небайдужості до суспільства, але інші вбачають у цьому нову піар-стратегію чи не найбільшого пройдисвіта, що ходив вулицями Колумбуса. Одне ми знаємо напевне: коли після закриття виставки Мілліган отримає свій чек, ніхто не буде розмірковувати, який саме «Біллі» витрачатиме гроші.
Виставка під назвою «Біллі крик зсередини» відкрилась у галереї Бренди Крукс у Колумбусі у пятницю 27 жовтня 1989 року. Її розпочали зустріччю з художником. У газеті «Колумбус Елайв» у розділі про художнє мистецтво вийшла стаття Лізи Яшон з відгуком про виставку та розповіддю про художника.
«[Його] втягнули у вир політичних і журналістських провокацій. У одній лише Колумбус Диспетч з 1978 по 1979 рік про нього писали 297 разів Наступне десятиліття Мілліган провів у заручниках політичного опортунізму і журналістських маніпуляцій. Над ним знущалася система, а розлючена громадськість жадала помсти».
Вона цитувала і самого Міллігана: «Колись у мене було відчуття, наче я в кімнаті з купою друзів, але моє життя це катастрофа. Тепер катастрофа мого життя поступово вщухає, а от друзів у кімнаті більше немає».
«[Його] втягнули у вир політичних і журналістських провокацій. У одній лише Колумбус Диспетч з 1978 по 1979 рік про нього писали 297 разів Наступне десятиліття Мілліган провів у заручниках політичного опортунізму і журналістських маніпуляцій. Над ним знущалася система, а розлючена громадськість жадала помсти».
Вона цитувала і самого Міллігана: «Колись у мене було відчуття, наче я в кімнаті з купою друзів, але моє життя це катастрофа. Тепер катастрофа мого життя поступово вщухає, а от друзів у кімнаті більше немає».
Наступного тижня Біллі дізнався, що Ренді Дані довелося винайняти приватний літак, щоб якомога швидше відправити Ґері Швейкарта у лікарню Гопкінса. Місцеві спеціалісти підтвердили те, що йому вже казали лікарі в Огайо (але він тримав це в таємниці), невиліковний рак. Йому лишилося жити три місяці.
Розділ 27
Скелет у канадській шафі
(1)
Ввечері 7 березня 1990 року за два місяці після смерті Ґері Швейкарта ведучий новин Дуг Адер у випуску програми «Колумбус Ньюзвотч 4» розповів, що офіцери канадської кінної поліції знайшли чоловічий скелет. Його було поховано під кількома футами снігу на гірськолижному курорті у Вістлері, Британська Колумбія це трохи на північ від кордону зі США. Поліція Беллінгема вважає, що це може бути тіло Френка Бордена.
Поліція Беллінгема розслідує зникнення цього чоловіка. Вони звернулися до «Ньюзвотч 4» з проханням надати їм плівку зі зйомками картин Міллігана, які виставлялися в місті восени. Детективи вважають, що це допоможе їм встановити, чи має Мілліган стосунок до цієї справи. Можливо, на його картинах знайдуться пейзажі, написані у місці, де знайшли тіло? На цьому ошатно одягнений сивий ведучий зробив особливий наголос. Адже востаннє Бордена бачили саме разом з Мілліганом Канадська кінна поліція вже проводить аналізи знайденого тіла. Вони кажуть, що це справді може бути Борден, але їм знадобиться щонайменше рік, щоб зібрати достатньо доказів для обвинувачення Міллігана в убивстві.
Письменника такі новини схвилювали, але Біллі на знахідку поліції відреагував зневажливо:
Я вже розповідав тобі про той період мого життя. Повторюю: Борден живий.
Ти казав, що він був живий, коли ти востаннє його бачив. А це було у 1986-му. З того часу хтось уже міг його вбити. Виходить, у них є скелет, який може виявитися скелетом Бордена, а ти їхній головний підозрюваний.
Це не Френк Борден.
Ти казав, що відвіз його в Канаду, а потім за кілька тижнів привіз назад через кордон. Він узяв зброю, піднявся на борт катера і не повернувся. Я правильно памятаю? Востаннє ти бачив його, коли він піднявся на борт того човна?
Саме так. Скоро канадці порівняють зуби скелета з їхніми зліпками зубів Бордена і зрозуміють, що це не він. Немає чого хвилюватися.
Наступного вечора канадська поліція повідомила, що зліпки зубів Бордена невідомим чином зникли. Без цих зліпків єдиним способом встановити особу померлого лишається лише аналіз ДНК, а на його проведення знадобиться багато місяців.
Це погано, зблід Біллі.
Чому? запитав письменник.
Аналізи ДНК можна підробити. Вони легко могли отримати його волосся знайти у його квартирі на якомусь гребінці. І тоді вони просто напишуть, що, згідно з аналізами, ДНК скелета та ДНК волосся збігаються. Це дозволить їм мене заарештувати. Клятий сучий ти син, Бордене!