Лікар підвівся й узяв келих.
Гаразд, промовив він. Потішу твою уяву, Чарльзе, але готовий закластися на десять фунтів проти одного, що там немає нічого, крім чистого як сльоза джину та вермуту.
Домовилися, сказав сер Чарльз.
Потім з гіркою усмішкою додав:
Знаєш, Толлі, ти певною мірою винен у тому, що витворяє моя фантазія.
Я?
Так, з твоїми розмовами про злочини вранці. Ти сказав, що цей чоловік, Еркюль Пуаро, свого роду буревісник, що куди він, туди й злочин. І от щойно він прибуває, як тут стається загадкова смерть. Звісно, я одразу ж починаю думати про вбивство.
Цікаво, видобув містер Саттертвейт і замовк.
Так, сказав Чарльз Картрайт. Я про це думав. Що скажеш, Толлі? Чи можемо ми запитати в нього, що він про все це гадає? Ну, тобто це взагалі етично?
Хороша думка, буркнув містер Саттертвейт.
Я знаю правила медичної етики, але не маю жодного уявлення про професійну етику детективів.
Не можна просити співака заспівати, пробурмотів містер Саттертвейт. Чи можна просити детектива розслідувати? Хм, цікавий момент.
Просто думка, сказав сер Чарльз.
У двері тихенько постукали, і в кімнату знічено зазирнув Еркюль Пуаро.
Заходьте, друже, гукнув сер Чарльз, підстрибуючи. Ми саме про вас говорили.
Я подумав, можливо, я втручаюся куди не треба.
Аж ніяк. Випийте.
Дякую, ні. Я рідко пю віскі. Скляночку сиропу час від часу
Та в асортименті напоїв сера Чарльза сиропу не було. Коли гість влаштувався у кріслі, Картрайт перейшов одразу до справи.
Не буду правити теревені, промовив він. Ми щойно говорили про вас, мсьє Пуаро, і про те, що сьогодні сталося. Чи не здається вам, що ситуація надто дивна?
Пуаро звів брови. Тоді запитав:
Дивна? А що не так?
Бартоломю Стрендж сказав:
Моєму другові приверзлося, що старого Беббінґтона вбили.
А ви так не вважаєте, ні?
Нам цікаво дізнатися, що думаєте ви.
Звісно, йому стало зле дуже раптово, справді, дуже.
Саме так.
Містер Саттертвейт виклав теорію про самогубство і розповів про свою пропозицію взяти вміст келиха на аналіз.
Пуаро схвально кивнув.
Так, це не завадить. Мені, як знавцеві людської природи, здається дуже малоймовірним, щоб цього приємного безневинного чоловіка комусь захотілося вбити. Але ідею про самогубство я підтримую ще менше. Одначе келих має щось нам підказати.
А результати аналізу які ваші припущення щодо них?
Детектив стенув плечима.
Мої? Я можу лише здогадуватися. Ви хочете, щоб я здогадався, якими будуть результати?
Так. І..?
Тоді я думаю, там знайдуть лише рештки першокласного сухого мартіні. Він уклонився серові Чарльзу. Щоб отруїти людину коктейлем, одним з багатьох на таці, треба докласти неабияких зусиль. І якби цей милий священик задумав скоїти суїцид, то не думаю, що він зробив би це на вечірці. Це надто нерозсудливо щодо нас. А містер Беббінґтон здався мені дуже розсудливим. Він замовк. Така моя думка, коли ви вже мене запитали.
На мить запала тиша. Потім сер Чарльз глибоко зітхнув. Він прочинив одне з вікон і визирнув назовні.
Вітер посилився, зауважив він.
Повернувся моряк, детектив секретної служби зник.
Але спостережливому містору Саттертвейту здалося, що сер Чарльз женеться за роллю, яку, врешті-решт, грати не йому.
Розділ четвертий
Нова Елейна
Так, що ви думаєте, містере Саттертвейте? Як ви насправді вважаєте?
Містер Саттертвейт роззирнувся. Тікати було нікуди. Еґґ Літтон-Ґор заскочила його на рибальському містку. Ці молоді жінки безжалісні і страшенно наполегливі.
Так, що ви думаєте, містере Саттертвейте? Як ви насправді вважаєте?
Містер Саттертвейт роззирнувся. Тікати було нікуди. Еґґ Літтон-Ґор заскочила його на рибальському містку. Ці молоді жінки безжалісні і страшенно наполегливі.
Думаю, цю ідею вклав вам у голову сер Чарльз, сказав він.
Ні, не вкладав. Вона була там від самого початку. Все сталося так жахливо раптово.
Він був уже старий, і здоровя його підводило
Еґґ перебила Саттертвейта:
Маячня усе це. В нього був неврит, легкі прояви ревматоїдного артриту. Він з тих, хто хоч і поскрипує, але до девяноста доживає. Що скажете про допит?
Ну, він, здається, був звичайним?
А що скажете про свідчення Мак-Дуґала? Купа страшних термінів і все таке детальний опис кожного органа але чи не здалося вам, що він просто відмежувався словесною завісою? Все, що він сказав, зводилося до висновку: немає нічого такого, що свідчило б про те, що смерть настала не з природних причин. Але він не підтвердив, що смерть дійсно настала з природних причин.
Люба, вам не здається, що ви чіпляєтеся до дрібниць?
Річ у тому, що робив він. Він був спантеличений, але не мав за що зачепитися, тож і виставив як щит медичну обережність. А що думає сер Бартоломю Стрендж?
Містер Саттертвейт повторив одну з сентецій психіатра.
Казала-мазала, одне слово, задумливо промовила Еґґ. Звісно, він людина поміркована. Мабуть, велике цабе з Гарлі-стріт так і мусить поводитися.
В келиху були тільки джин і вермут, нагадав їй містер Саттертвейт.
Певно, це мусить усіх заспокоїти. І все-таки одна річ, яка сталася після допиту, змушує мене сумніватися
Сер Бартоломю щось вам сказав?
Містер Саттертвейт відчував наближення приємної цікавості.