Тоді вдаримо по руках! Ти вдаєш із себе Аслана, а я тобі підказую, що казати.
Ні-ні-ні, перелякався Верть. Які страшні речі ти ведеш! Того аж ніяк не можна робити! Може, я й телепень, може, чогось і не кумекаю, але ж не настільки, щоб цього не розуміти! От що як зявиться справжній Аслан що він скаже?
Либонь, порадіє за нас, знизав плечима Круть. А що як не хто інший, як він сам, і послав нам цю шкуру, мовляв, ось вам левина шкура, аби ви навели тут ладу, бо самому, бач, ніколи. От сам ти ти хоч коли-небудь бачив його на власні очі? Отож-бо й воно!
Тільки він те мовив, як серед ясного неба гримнув грім та під ногами здригнулася земля, ніби стався невеличкий землетрус, від якого обидві тваринки як стояли, так і впали долілиць, носом у землю.
Ось, видихнув Верть, коли до нього повернулася здатність мовити хоч слово. Це знак! Це попередження, аби ми не робили дурниць! Нумо, скидай з мене цю шкуру, хутко!
А от і ні, мов нічого й не трапилося, мовив Круть і навіть руки заховав за спину (мавпа мавпою, та віддаючи йому належне він і дійсно кумекав швидше за віслюка), це дійсно знак, та не той, що ти гадаєш, а зовсім інший знак. Я що хтів сказати я саме загадав: якщо Аслан існує та якщо він воліє, аби ми виконали його волю, нехай дасть знак, щось на кшталт грому серед ясного неба або невеличкого землетрусу. І що ж? Тільки-но я встиг подумати і саме розтуляв рота, аби проказати те уголос, як усе й сталося! Відтепер зворотної путі у тебе, друже, немає. Тому припини сперечатися і роби, що тобі кажуть. От де ви бачили віслюка, який би розумівся на знаках? Тим паче згори!
Розділ 2
Король робить хибний крок
Кілька тижнів по тому останній король Нарнії спочивав собі під кремезним дубом, що ріс поряд з його мисливською хатинкою, до якої він деінколи наїжджав відпочити від державних справ на тиждень-другий, зокрема навесні. Хатиночка під очеретяною стріхою стояла неподалік місця злиття двох річок на східному краї Ліхтарної пустки. Саме тут король знаходив притулок, віддаючи перевагу життю простому і невибагливому перед пишністю та розкошами Кейр-Паравелю, королівського замку в стольному місті Нарнії. Звали короля Тіріан, а було йому років десь двадцять-двадцять пять. Попри зовсім ще юний вік, він був широкий у плечах, мав тверді мязи, наче литі, от лише бородою не вдався деінде вона пробивалася окремими кущиками. Очі в нього були блакитні, обличчя відкрите й чесне.
Розділ 2
Король робить хибний крок
Кілька тижнів по тому останній король Нарнії спочивав собі під кремезним дубом, що ріс поряд з його мисливською хатинкою, до якої він деінколи наїжджав відпочити від державних справ на тиждень-другий, зокрема навесні. Хатиночка під очеретяною стріхою стояла неподалік місця злиття двох річок на східному краї Ліхтарної пустки. Саме тут король знаходив притулок, віддаючи перевагу життю простому і невибагливому перед пишністю та розкошами Кейр-Паравелю, королівського замку в стольному місті Нарнії. Звали короля Тіріан, а було йому років десь двадцять-двадцять пять. Попри зовсім ще юний вік, він був широкий у плечах, мав тверді мязи, наче литі, от лише бородою не вдався деінде вона пробивалася окремими кущиками. Очі в нього були блакитні, обличчя відкрите й чесне.
Того ранку нікого поряд із ним не було, крім вірного його друга, єдинорога на імя Діамант. Одне-одному вони були наче брати, бо не раз рятували одне-одному життя у найзапекліших битвах. Та тепер благородне створіння було зайняте іншою важливою справою: стоячи біля королівського крісла та вигнувши шию, воно лощило свій блакитний ріг до блиску об свій власний молочно-білий бік.
Щось у мене сьогодні все із рук валиться і навіть до ловів думки не лежать, казав король єдинорогу, все дивні новини не йдуть з голови! Як ти гадаєш, мій друже, чи прийдуть до нас сьогодні нові вістки?
Що тут гадати, володарю? Новина і справді нечувана з давніх часів, бо ані діди, ані прадіди того не памятають, кивнув єдиноріг, якщо, звісно, то не чутки та не плітки, а щира, як вона є, правда.
Які ж то можуть бути плітки, якщо почав загинати пальці король, ще тиждень тому над головою в нас кружляли пташки з криками: «Аслан іде! Він повернувся! Він знову в Нарнії!» А потім ми почули білочок, що їм казали їхні родичі, що бачили його. А потім і олень: той казав, що справді бачив його вже тут, на Ліхтарній пустці; бачив у місячному сяйві саме на повний місяць, хоч і далеченько, та вже на власні очі. А слідом за ним хіба не зустріли ми того темношкірого бороданя, купця з Остраханства, той взагалі стверджував, що поява Аслана поза всіляких сумнівів. До його слів варто прислухатися, бо самі остраханці в Аслана не вірять, то до чого ж йому плітки плести? І нарешті вчора вночі звістку про нього приніс борсук він тварина нічна і теж бачив його вночі.
Усе так, сір, відповів на те Діамант. А якщо здається, ніби я не радію, а лише сію сумніви, то те від того, що радість була б занадто велика, аби просто так взяти й повірити.
Добре сказано, зітхнув король, і голос його затремтів від хвилювання. Мені й самому важко повірити в те, про що навіть і не мріяв!