Але дещо я таки зміг зробити. Я позбувся Твера на пять хвилин, відправивши його за офіцерами. За його відсутності я встановив камеру, тож усі подальші події можна використати для майбутнього вивчення. Це було зроблено в надії несамовитій, але щирій надії на те, що мої тривоги можуть стати зрозумілими після перегляду запису.
Я передивився цей запис уже разів пятдесят. Він зараз зі мною, і я повторю цю роботу в пятдесят перший раз у вашій присутності, просто зараз.
Мер монотонним голосом віддав наказ, тоді як зала втратила рівновагу, а публіка на балконі заревіла. У пяти мільйонах будинків на Термінусі схвильовані спостерігачі підсунулися ближче до телеекранів, а Джоран Сатт, сидячи на лавці обвинувачення, холодно похитав головою, глянувши на нервового первосвященика, і скаженими очима впявся в обличчя Меллоу.
Центр зали очистили від людей і приглушили світло. Анкор Джаел, який сидів на лавці зліва, зробив необхідні налаштування, поклацавши клавішами, і в повітрі зявилася голографічна сцена кольорова, тривимірна, з усіма атрибутами, що вдавали реальність.
На екрані зявився розгублений і побитий місіонер, який стояв між лейтенантом та сержантом. Зображення Меллоу мовчки чекало, а потім чоловіки зайшли, а за ними Твер.
Розмова йшла сама по собі, слово за словом. На сержанта наклали дисциплінарне стягнення, місіонеру ставили питання. Зявилася чернь, було чутно її шум, і преподобний Парма несамовито прохав його врятувати. Меллоу вихопив бластер, і місіонер, якого потягли геть, підняв свої руки, проклинаючи його. Зявився крихітний спалах світла, який одразу ж щез.
Сцена завершилася. Офіцери стояли, шоковані цією жахливою ситуацією, Твер затулив руками вуха, а Меллоу спокійно поклав бластер на місце.
Світло знову увімкнули, але до центру зали вже ніхто навіть не підходив. Меллоу, справжній Меллоу, продовжив свою важку розповідь:
Як бачите, інцидент був саме таким, як його представило обвинувачення, на перший погляд. Я поясню це в кількох словах. До речі, емоції Джейма Твера через усю цю справу чітко демонструють його священицьку освіту.
Того ж дня я звернув увагу Твера на деякі невідповідності в цьому епізоді. Я спитав його, звідки взявся місіонер у майже безлюдному районі, де ми тоді перебували. Потім я запитав, як міг сюди добратися гігантський натовп, якщо до найближчого великого міста від нас було сто миль. Обвинувачення не звернуло на ці питання жодної уваги.
Або інші моменти: наприклад, цікавою є кричуща помітність Парми. Місіонер, який зявляється на Кореллі, ризикуючи своїм життям усупереч корелліанським законам і законам Фундації, дефілює в новенькому й дуже помітному священицькому вбранні.
Щось тут явно було не так. У той момент я припустив, що місіонер був невільним спільником комдора, який використав його, щоб спровокувати нас на незаконну агресію та тоді цілком законно знищити нас і наш корабель.
Звинувачення передбачало такі виправдання моїх дій. Вони очікували від мене пояснень, що на карту була поставлена безпека мого корабля, команди й самої місії і я не міг пожертвувати ними заради однієї людини, яку однаково б знищили з нами чи без нас. У відповідь я чув від них бурмотіння про «честь» Фундації та про потребу підтримувати нашу «гідність», щоб зберегти наш панівний вплив.
Однак з якихось дивних причин обвинувачення знехтувало Джордом Пармою як особистістю. Вони не навели жодних деталей про нього: ні про місце його народження, ні про освіту або попередню біографію. Пояснення цьому також криється в невідповідностях, що їх я помітив у записі. Ці два моменти повязані між собою.
Обвинувачення не надало жодних деталей про Джорда Парму, бо не могло цього зробити. Сцена, яку ви бачили у записі, здавалася підробкою, бо Джорд Парма був підробкою. Ніякого Парми не існувало. Увесь цей процес є найбільшим фарсом, сфабрикованим навколо проблеми, якої ніколи не існувало.
Йому ще раз довелося почекати, доки вляжеться гомін. Він повільно сказав:
Я хочу показати вам збільшений кадр із цього запису. Він говорить сам за себе. Вимкни знову світло, Джаеле.
У залі знову стало темно, і в повітрі зявилися завмерлі фігури, що здавалися примарними, майже безбарвними. Офіцери «Далекої зірки» вразили своїми нерухомими, неприродними позами. Меллоу міцно тримав у руці бластер. Зліва від нього застиг преподобний Джорд Парма з роззявленим ротом. Він підняв руки вгору, й рукави його одягу сповзли до ліктів. На руці місіонера було слабке світло, що під час попереднього перегляду зблиснуло й згасло. Зараз воно світилося.
Не зводьте очей зі світла, що в нього на руці, вигукнув з темряви Меллоу. Збільш цей кадр, Джаеле.
Зображення швидко роздулося. Зовнішні частини зникли, і зображення місіонера стало гігантським. Потім залишилася рука, потім лише кисть руки, що заповнила весь екран і залишилася на ньому.
Світло перетворилося на набір літер, що світилися: КТП.
Це, загримів голос Меллоу, зразок татуювання, джентльмени. У звичайному світлі його не видно, але в ультрафіолетовому (яким я наповнив кімнату перед записом) воно виділяється дуже чітко. Зізнаюся, що це наївний метод таємної ідентифікації, але на Кореллі, де ультрафіолетове світло не знайдеш на кожному перехресті, він працює. Навіть на нашому кораблі це викриття було випадковим.