Гардін почувався так, ніби він у страшному сні несеться на максимальній швидкості в порожнечу.
Тут не може бути ніякого компромісу! Невже ви не розумієте, що ця дурна балаканина про військові бази це повна маячня! ОРодрік уже розповів нам, що потім зробить Анакреон з нашою планетою, це буде пряма анексія та запровадження власної феодальної системи поміщицьких маєтків і селянсько-аристократичної економіки. Залишки нашого блефу щодо ядерної енергетики можуть змусити їх діяти повільніше, але вони все одно діятимуть.
Він обурено підвівся, інші підвелися разом з ним за винятком Джорда Фари.
А потім Джорд Фара заговорив:
Сядьте всі, будь ласка. Гадаю, ми зайшли досить далеко. Ну, не треба, мере Гардін, дивитися на мене з такою люттю; ніхто з нас не вчинив державної зради.
Вам доведеться мене в цьому переконати!
Фара мяко усміхнувся.
Ви ж розумієте, що не це маєте на увазі. Гардіне, дозвольте мені сказати!
Його маленькі проникливі очі були наполовину заплющені, а на гладенькому й широкому підборідді виблискували краплі поту.
Здається, немає сенсу приховувати, що Рада дійшла висновку, що справжнє розвязання анакреонської проблеми залежить від того, що ми дізнаємося, коли за шість днів відчиниться Сховище.
Оце і є ваша участь у справі?
Так.
Ми нічого не робимо, правильно, крім того, що тихо й безтурботно чекаємо, свято вірячи у deus ex machina[3], який вискочить зі Сховища?
Якщо прибрати вашу емоційну фразеологію, то так, у цьому й полягає ідея.
Який незграбний ескапізм! Справді, докторе Фара, якою ж дурістю відгонить від геніїв. І менший розум був би не в змозі до такого додуматися.
Фара поблажливо посміхнувся.
Ваша схильність до епіграм, Гардіне, дотепна, але недоречна. Якщо по суті, я думаю, ви памятаєте мої аргументи щодо Сховища, які я виклав близько трьох тижнів тому.
Так, памятаю. Я не заперечую, що це була аж ніяк не дурна ідея лише з точки зору дедуктивної логіки. Ви сказали зупиніть мене, якщо я помиляюся, що Гарі Селдон був найвидатнішим психологом у Системі; а отже, міг передбачити важку й незручну ситуацію, у якій ми знаходимося; а отже, створив Сховище як спосіб підказати нам вихід з неї.
Ви вловили суть ідеї.
Отже, вас не здивує, що я чимало думав над цим питанням останні тижні?
Дуже приємно це чути. І які результати?
У результаті дедукція вивела мене на певні недоліки. Знову ж таки, усе, що було потрібно для цього, це трохи здорового глузду.
Наприклад?
Наприклад, якщо він передбачав безлад на Анакреоні, то чому не помістив нас на якійсь планеті ближче до галактичних центрів? Добре відомо, що Селдон маніпулював членами Комісії на Тренторі, коли вони віддали наказ створити Фундацію на Термінусі. Але чому він це зробив? Навіщо взагалі було розміщувати нас тут, якщо він міг бачити заздалегідь руйнування комунікацій, нашу ізоляцію від Галактики, загрози від наших сусідів і нашу безпорадність через відсутність металів на Термінусі? Ось що найголовніше! Або, якщо він передбачав усе це, чому не попередив перших поселенців заздалегідь, щоб вони могли підготуватися, а не чекати його допомоги, стоячи однією ногою над урвищем?
І не забувайте ось про що. Попри те, що він міг тоді передбачити цю проблему, ми так само добре можемо зрозуміти її зараз. Отже, якщо він міг передбачити рішення тоді, то ми маємо бути в змозі дійти до цього зараз. Не треба хитрувати, тікаючи від дилеми: що міг бачити він і чого не можемо ми.
Але, Гардіне, нагадав Фара, ми не можемо!
Але ж ви й не намагалися. Жодного разу не спробували. Спочатку ви взагалі відмовилися визнати, що загроза існує. Потім поклалися на абсолютно сліпу віру в Імператора! Тепер ви перенесли свою віру на Гарі Селдона. Ви весь час покладалися на авторитет або на минуле, але ніколи на самих себе.
Він гарячково стиснув кулаки.
Це якась хвороблива позиція безумовний рефлекс, що відхиляє вбік ваш незалежний розум, коли йдеться про протистояння владі. Схоже, у вас немає й сумнівів у тому, що Імператор могутніший за вас, а Гарі Селдон мудріший? А це неправильно, хіба ви не розумієте?
Чомусь ніхто йому не відповів.
Гардін продовжував:
І так дієте не лише ви. Так робить уся Галактика. Піренн чув, як лорд Дорвін уявляє собі наукові дослідження. Лорд Дорвін уважає, що стати хорошим археологом можна, прочитавши всі книжки з цього предмета, книжки, написані людьми, які померли багато століть тому. Він уважає, що розвязати археологічні головоломки можна, зваживши протилежні думки різних вчених. І Піренн слухав його й не заперечував. Невже ви не розумієте, що щось не так?
У його голосі знову пролунали благальні нотки.
Відповіді знову не було. Він вів далі:
І ви, чоловіки, і ще половина Термінуса такі самі. Ми сидимо тут, уважаючи, що Енциклопедія це все. Ми вважаємо, що найкраще, що може вигадати наука, це класифікувати дані минулого. Це важливо, але хіба не потрібно й далі займатися дослідженнями? Ми відступаємо й забуваємо, хіба ви не бачите? Тут, на Периферії, утрачено ядерну енергетику. На Гамма Андромеди через поганий ремонт розплавився атомний реактор, а канцлер Імперії скаржиться, що не вистачає фахівців-ядерників. І яке рішення? Підготувати нових? У жодному разі! Натомість вони вирішують обмежити використання ядерної енергії.