Думав, це нам у пригоді стане…
— Ну і от, бачиш, допомогло… — розпачливо мовив Боян, — Але як вони нас зробили! Це ж треба! От би їм щось таке влаштувати! Так щоб їм ці жарти боком повилазили!
— Хіба що засмажити того недолюдка, — злісно проказала я, — Найкращою помстою цим гадам було б змусити їх повірити у власну ідіотську вигадку!
— Е-ем, Ірма?! — повернувся до мене Едгар, — Ти це серйозно?
— Смертельно серйозно, — криво усміхнулась я, — А що ти пропонуєш?
— А мені взагалі подобається. Тільки треба не так прямолінійно…
Ми домовились зібратись у вітальні за півгодини для обговорення страшної помсти бамбузлівцям. Прийшли всі, навіть Ханна і Мігель, які теж були свідками інциденту, і, мабуть, вирішили засвідчити свою підтримку. Ми довго не могли заспокоїтись, переживаючи свій сором. Ну а сором природнім чином трансформувався в нерозважливу агресію. Звучали обурені сентенції і заклики іти бити лице організаторам злого жарту. Тут нарешті до нас приєднався Еван, який після відвертої бесіди з деканом виглядав дещо невпевнено.
— Ну, що там було? — стурбовано запитала Дафна, — Що сказав декан?
— А, — махнув рукою Еван, — дісталося на горіхи. Обом. Ну, мені за темперамент. Алексу — уявіть лише! — за поганий смак. Ну, нічого… Я бачу, тут в нас військова рада?
— Ага! — повідомив Едгар, — ми вирішуємо, як повернути їм їхню вигадку. Приймаються пропозиції.
— А які ідеї вже є?
— Була ідея піймати Алекса і зробити з нього запіканку! — повідомив Боян.
— Я — за! — зрадів Еван.
— Ні, слухайте, — втрутилась я в їхню гастрономічну дискусію, — Декан же сказав, що канібалізм — це поганий смак! Пропоную залишити лише ритуальні вбивства.
— Можна пов’язати це з нашими Лордами! — докинула Дафна, — Всі знають, що таємні товариства недалеко від сект пішли. Будуть типу жертви приносити!
— Які жертви? Кому?
— Так, а в історії з Сент-Ендрюзівськими протестантами — пам’ятаєте? — Попередників Нокса спалили на вогнищі… — нагадав Боян.
— Значить, це буде ритуальна помста, — здогадалась Дафна, — Десь так, як масони присягаються помститись за Жака де Моле!
— Ну а ми в чому винні? Нас за що вбивати?
— А протестантів серед нас багато, га? — поцікавилась я.
Запала мовчанка.
— Я — греко-католичка… — повідомила Дафна.
— А я — католик, — сказав Едгар, — Ну, і на що ти натякаєш?
— А, до речі, знаєте? — поділився інформацією Боян, — Лорди Конгрегації називали католицьку церкву Синагогою Сатани…
— Отакої, — розгубився Едгар, — Це що ж виходить, Варфоломіївська ніч навиворіт?
— Так, — бадьоро підсумував Еван, — нам знадобиться підвал для тортур, інструменти для ритуального вбивства, ну і скривавлені рештки…
Професор Аспер, до кабінету якого ми завітали того вечора зі списком необхідних артефактів був, м’яко кажучи, дещо здивований.
***
Чого ви очікуєте від свого навчання в Human Science School?
Владислав Божич
Нових досягнень — в науці так само, як і в приватному житті. Для мене навчання в Школі — ще один шанс довести собі та іншим свою компетентність та переконливість. Це потрібно мені для того, щоб впевнено і успішно розпочати політичну кар’єру, про яку мрію ще з дитинства. Звичайно, знання з психології зовсім мені не завадять, втім, я віддав би перевагу психології мас та теорії політичного впливу.
Алекс Студень
Особливих очікувань в мене немає. Я певен, всі навчальні заклади приблизно однакові. Якщо ж Школа виявиться іншою — це буде для мене приємною несподіванкою. Правда, я сподіваюсь дістати диплом та рекомендації, з якими можна буде отримати пристойну роботу. Головне, щоб там не було нудно, втім, я і сам зможу зарадити цій проблемі.
***
За сніданком до нас з Дафною підійшла Вероніка. На вигляд вона була сумна і замордована. І невиспана. Вероніка кволим голосом запитала, чи не знайдеться в нашому чайнику ще трохи води.